Глібов Леонід Іванович Будяк і Васильки

Давно колись весела воля, Гуляючи посеред поля, Насіяла Васильків цілий лан. Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся, Пишається, неначе пан. І просторікать заходився: – Ой ви, Василечки, бадиллячко дурне! Чи бачите мене? Я вище вас, мене усюди видно, Не тільки вам, усім завидно, Красуюся, як в огороді мак,- На те ж то я й Будяк! – Василечки зашамотіли І нічогісінько сказати не схотіли, А він базіка знов: – На вас я подивлюсь – І засміюсь; Химерні ви, малі, мене ж усяке знає: Червона голова, ще й медом припахає, Та тільки зась!

Мене Ніякая скотина

не нюхне! – Не втерпіли Васильки, обізвались: – Що ж будемо робить – такі вже повдавались! А все ж таки і ми Буваєм між людьми: Світилочки нас на весілля просять, Ще й стьожечками приберуть; Нас на йордань зимою носять І на кутю на покуті кладуть. Ти через лад пишаєшся, Будяче; Гляди, базікання ледаче До лиха доведе… Он-он косар іде!.- Будяк спесиво подивився, Ще більше розходився: – Косар?!

Нехай лиш вражий біс Поткне свій простий ніс, То й знатиме – варене чи печене, На те колючки є у мене!- Іде Косар і, може б, проминув, Будяк його колючками шпигнув. Розсердився козак – і замахнув косою… Пропала чвань

з дурною головою!

Василечки ростуть собі, цвітуть, Їх гріє сонечко, і вітрик їх гойдає, І нічка тихая росою умиває; Кругом, як рай: і бджілочки гудуть, І пташечки, радіючи, співають, Трудящу долю звеселяють, І всім дарма, Що Будяка на пригорку нема.

Давно на світі ходить рада, Що гріх пишатися і других зневажать, А треба пам’ятать: Хто вище злізе, дужче пада.

(2 votes, average: 4.00 out of 5)

Українські шкільні твори:

Глібов Леонід Іванович Перекотиполе Котилося через поле Перекотиполе – Довідаться щастя й горя Край Чорного моря. Розходилися поляне, Аж серденько в’яне: Одні на сміх піднімають, Другі дорікають. – Тю-тю,...

Глібов Леонід Іванович “Не все нам бігать по горішки…” Не все нам бігать по горішки, Жартуючи, у тихий гай, Не все нам вигадки і смішки,- Ще треба, діти, хліба край. Моторна воля десь ходила...

Глібов Леонід Іванович Вовк та Ягня На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не...

Глібов Леонід Іванович Пташка Жила в мене пташка в цяцькованій клітці, Було їй доволі зерна і водиці; Співала коханка, себе розважала І томлену душу мою звеселяла. Надворі лютує зима-лихоманка,...

Глібов Леонід Іванович Два кума – Здоров, Василю, пане-брате! – Здоров, кумасю мій Кіндрате! – Чи ти ще там здоров та жив? – Ох, братику! – Василь завив,- Мого ти...

Глібов Леонід Іванович Дідок і Вітряки Сидів колись Дідок під явором густим. Зелене листячко неначебто шептало, Що шелестів і він, як був ще молодим… Було, та загуло і сниться перестало… Стояли...

Глібов Леонід Іванович Щука й Кіт Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубата знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала, А Кіт...

Глібов Леонід Іванович Встреча (В. Ф. Д.) Опять я встретил вас… Опять в душе печальной Давно забытая встревожилась тоска… В глазах дрожит слеза, как будто в час прощальный, А я с улыбкою...

Глібов Леонід Іванович Ярмарок Тече, шумить Дніпро славний, Дорога весела: Луги, піски, ліси, гори, Городи і села. Городище стоїть вище, А Власівка нижче; Чого мені в Городище? У Власівку...

Глібов Леонід Іванович “Мостивсь я в лузі на потіху…” Мостивсь я в лузі на потіху Веселу загадку піймать, І повну торбу дітям сміху Мені судилося набрать. Зробив я хатку невелику; Вітрець дмухнув – і...

Глібов Леонід Іванович Лисиця і Ховрах – Куди се ти, кумасенько, біжиш? Даєш, неначе з ляку, драла,- Гука Ховрах,- ні на що не глядиш, Мене б то й не пізнала! –...

Глібов Леонід Іванович Бджола і Мухи Хтось Мухам набрехав, Що на чужині краще жити, Що слід усім туди летіти, Хто щастя тут не мав. Наслухались дві Мухи того дива (Про се...

Глібов Леонід Іванович Лев на облаві Жили у гущині глибокого байрака Страшенний Лев, всесвітній Лис, Бурлака Вовк і наш Сірко-собака, Що із села помандрував у ліс І розбишакою зробився,- З людьми,...

Глібов Леонід Іванович Вовк і Кіт В село із лісу Вовк забіг… Не думайте, що в гості, братця! Ні, в гості Вовк не забіжить; А він прибіг, щоб де-небудь сховаться; Проклятий...

Глібов Леонід Іванович Пеня Частенько між людьми буває, Один свою біду на другого звертає, А іноді ще так крутне: Не можна на людей, так він на біса спхне. Щоб...

Глібов Леонід Іванович Кіт і Баба У одному селі була Весела Баба Шелестиха. – Аби я добренько жила, А більш копи не буде лиха! – Шуткуючи було і скаже, і моргне.-...

Глібов Леонід Іванович Лев і Комар Десь там, не в нашій стороні, Під височенною горою, Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав. Здоровий сам, кудлата...

Глібов Леонід Іванович Кундель У полі тихому жив у норі Хом’як; На самоті скучав він, неборак! Подивиться кругом – багато поля Комусь дала щаслива доля; І глянуть весело, і...

Глібов Леонід Іванович Старець Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило, – А у тебе, Старче сивий, Нема поля, нема ниви,- Вітер тихо...

Глібов Леонід Іванович За щедрівку пісенька Колись, в годину давню, Не раз журився я, Що молодість коханая Не вернеться моя. І де вже їй вернутися? До бога десь пішла… Спасибі їй,...

Глібов Леонід Іванович Вареники Веселий господар Дем’ян Любив гостей на бесіду скликати. Він був багатший від усіх селян, Всього доволі мав, було чим шанувати. Вподобався йому найбільше Клим, Земляк...

Глібов Леонід Іванович Смерть Олега Окончив с вражьею землей Давно желаемую битву, Олег с дружиной шел домой Принесть богам своим молитву. И конь его, живой, лихой, Гордяся бранною уздою, Играл,...

Глібов Леонід Іванович Гава і Лисиця Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко,...

Глібов Леонід Іванович Тінь і Хлопчик Раз на лужку проворний Хлопчик грався, Побачив Тінь свою і засміявся; “От зараз,- каже,- я її вловлю, На шапку наступлю, Незчується і не вгадає…” І,...

Глібов Леонід Іванович Хазяйка і Челядки Колись жила Госпоженька старенька, Багата і скупенька, Два віки б то, чи що, хотіла жить; Ввесь день клопочеться і не приляже, Вночі не переспить. “Ви...

Глібов Леонід Іванович Вовк і Кундель Бурмило Кундель вирвався на луг – На волі трохи погуляти, Бо остогид йому ланцюг, Обридло в курені лежати. Піткнувсь у чагарник… Коли глядить – Назустріч...

Глібов Леонід Іванович Лев-дідуган Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! І ноги трусяться, і очі помутніли...

Глібов Леонід Іванович Цуцик Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку, Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна,...

Глібов Леонід Іванович Жаби Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили та гралися звичайно… Так ні, ще треба би не так,...

Глібов Леонід Іванович Танці За тридев’ять земель… забув, признаться, де… Був собі Лев – король силенний, Такого не було ніде – Страшенний, здоровенний; Якби наткнувсь хто невзначай, То, певно,...