У одному селі була Весела Баба Шелестиха. – Аби я добренько жила, А більш копи не буде лиха! – Шуткуючи було і скаже, і моргне.- Дивіться на мене! Всім весело, як Шелестиха скаче,- Не треба нам того, хто плаче, Сльозами коровай не бгать…- Весела Баба, що казать! Раз на святках пішла куму провідать, Погостювать і пообідать, В беседі серце звеселить, Дулівочки попить, А на потуху Варенуху. Оставсь у хаті Кіт хазяйнувать, Щоб мишам волі не давать; Сидів він цілий день під лавою даремно, Аж покіль стало темно, А бісова мишва ніде не шелестить; Розсердивсь
Се, певно, корисніше буде, Недаром же смакують люде…” Аж двері рип у хату із сіней,- Вернулась Баба із гостей; Як глянула – аж здивувалась, Не думала, не сподівалась, Щоб збожеволів Кіт,- Хіба пристріт! Швиденько свічку засвітила, Сама на лаві сіла; Під припічком мурло сидить, А Баба головою хить та хить І ну хазяїна журити: – Так от як ти почав робити! За те, що жив в теплі, в добрі…
Гай-гай! Сміятимуться кури, Кричатимуть в дворі: Ледащо Кіт, злодюга мурий,
Ковбаски захотів… який панич… Се не панич, се чортова нахаба, Се капость, се розор, а не користь…- Дудукає п’яненька Баба, А мурий їсть собі та їсть. Що ж помоглось від бабиної казки?
Занапастив кільце ковбаски, До половини, може, з’їв, А то порвав і розкришив.
До прикладу я хочу так сказати: Де треба настрашить, там нічого в кутку, Як кажуть, прясти на тонку І теревені розпускати.
[1892-1893].
(2 votes, average: 4.50 out of 5)