Глібов Леонід Іванович Старець

Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині; Кругом поле зеленіло, Хлібороба веселило, – А у тебе, Старче сивий, Нема поля, нема ниви,- Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє. Скрізь безлюдно по дорозі; Шумлять верби по облозі, Вітер віє-виграває, Старець слізоньки ковтає. Аж назустріч із-за жита Вийшла Доля грошовита, Любо-мило засміялась І до його обізвалась: – Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися; Буде поле, буде хата, Будуть коники-орлята, І усякая худоба, І розкоші, і шаноба. Золотії бачиш гроші? Із старого міхоноші Вони зроблять

пана, дуку, Проженуть від тебе муку, Тобі добре в світі буде, Біля тебе будуть люде На кишеню поглядати, Медом речі поливати; Пережив лиху годину – Наставляй мерщій торбину.- Кинувсь він… одна хвилина – Настобурчилась торбина; Гроші сиплються, аж сяють, Старцю серце звеселяють.

– Буде,- Доля обізвалась,- Щоб торбина не прорвалась, Бо тоді вже, як прорветься, Все пропало, все минеться. – Ні, не бійся, Доле мила,- Каже Старець.- Торба ціла; Помаленьку, потихеньку Ще, голубонько, хоч жменьку…- Доля тихо засміялась… Торба трісь – і розірвалась…

Старець з ляку торбу в полу, Потім кинувся додолу,

Лап та лап – скрізь моріжочок, А хоч би тобі шажочок… – Доле ж моя, нене Доле! – Він голосить на все поле,- Гроші мої, грошенята, Де ви ділись, лебедята? Ой головка моя бідна, І голодна, і безрідна, Тепер ляже в домовину На порожнюю торбину!.- І поплівсь він по дорозі…

Шумлять верби на облозі, Вітер віє-виграває, Старець слізоньки ковтає.

Моя байка, добрі люде, У пригоді, може, буде; Я додам вам раду щиру: І при щасті знайте міру.

[1890].


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Глібов Леонід Іванович Старець