Був собі Хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий: До всього придивлявсь І пильно прислухавсь; Що між собою скажуть люде – Почує, довго не забуде. Наслухавсь він, що дуже довгий світ, Куди не глянь – все світ, ні тину, ні воріт. От, як діждали літа, Придумав він побачить того світа І на комору зліз; як глянув – аж зрадів. “От,- думає,- якби я полетів Далеко, аж у степ… І! Добре б нагулявся, До вечора б додому не вертався; Літав би я туди щодня…” Де не взялась Свиня І стала чухать об драбину Багном обляпаную спину, Та так же тре, аж снасть
Хотів уже скакать,- Була б тоді нахаба! На щастя, вийшла з хати Баба І кинулася рятувать. – І як ти тут,- питає,- опинився? – За Бабу Хлопчик ухопився.
– Я,- каже,- зліз, драбина тут була, А чорная Свиня прийшла І чухаться тут заходилась. Драбина хить – і повалилась, Зоставсь я угорі… перелякавсь… – Ох, мій голубчику маленький!
Ще добре, що зоставсь!
Дивився б із воріт, А лізти високо малому не годиться. Ти, може, й світ хотів би облітать? Тепер минулося, а вдруге не минеться; Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється.
І рученьки, і ніженьки тремтять.
Скажу я вам, не тільки що дитині, Як мудрий дід мовляв мені колись, Що вік живи, учися, стережись І пам’ятай, що є на світі Свині.
[1891].
(2 votes, average: 2.50 out of 5)