1
Люблю я думать. Я люблю Очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю, В душі урочисто і свято. І грона кращих почуттів, Налитих мужністю й стражданням, Нести в твій дім і сподіванням Поїти серце в забутті. 2
Степліло літечко… степліли Веселі дні веселих літ – І світ піймав мене… Зраділий, Я обізвався серцем в світ, І вже крізь тебе пораненько Я крикнув, повен сил і дій:
– Мій світе, світку, світотенько, Мій світонько, світище мій!.
І – почалось! В криваву греблю Політик чорних, сліз і ран – Ввулканився в вулканну Землю Кривавий
На ясні зорі, чисті води Пливи, скривавлена любов! 4
Любов – не зло. Любов, якби Від себе утекти можливо. Таємних дум, бажань, журби Якби зібрав я чисте жниво, Тоді б ти бачила в мені І мозолі під прапорами, І космос, і над буряками Жінок похилених, як в сні… 5
Нам вічно треба небом жить, По шию будучи в планеті! Якби я міг розворожить Міщанство в реактивнім леті І на серцях колючий дріт, Одежі сірі стоганебні І на економічнім небі Всеїжоїжучий живіт! 6
То був мій перший день колись… Стояло серце на колінах, І профіль твій в бузкових
Я вже розклав Тобі дари в житейських мервах, Твій дім, і ти, й твій Берислав, Гойдайтесь ще на моїх нервах…
То був мій другий день буття. Гангрена серця почалася… Замовкла раптом, зайнялася Радіостанція Життя!. Я знов коханий… Боже мій!
Щасливий вік той, у якому Живе твій подих долі й мрій, Краси і грації… Німому, Ти робиш честь мені…
1960.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)