Загальновідомо, що Олександр Сергійович Пушкін завжди цікавився історією свого народу, а в останні роки життя він написав декілька прозових творів на історичні теми. Один із них – повість “Капітанська донька”, в якій зображено повстання російських, башкирських селян та уральських козаків наприкінці ХVІІ сторіччя під керівництвом Омеляна Пугачова.
Прагнучи правдиво відтворити події тих часів, поет побував у Оренбурзі, де познайомився з історичними документами, зустрівся з учасниками повстання. І в його творчій уяві оживає визначна,
Петро Гриньов, один із головних героїв повісті і оповідач, уперше зустрівся з Пугачовим, їдучи до Білогорської фортеці. Це був чоловік десь біля сорока років, худорлявий, широкоплечий, з живими, розумними очима. Він прекрасно орієнтувався на місцевості і, визначивши за запахом диму, де знаходиться житло, допоміг Гриньову доїхати до заїжджого двору.
Яким же було здивування молодого офіцера Гриньова, коли під час облоги Білогорської фортеці пугачовцями серед повсталих він побачив свого випадкового знайомого. Саме він очолював вороже військо і був тим
Це був той самозванець-розбійник, що називав себе Петром ІІІ і захоплював фортецю за фортецею. Підкоривши Білогорську фортецю, він холодно-кровно віддає накази, і на перекладинах шибениці одним за другим з’являються трупи: порядного, мужнього коменданта фортеці, його вірної дружини, доброго Івана Гнатовича. Лаконічно, дуже стримано описує ці події Пушкін. Здається письменникові бракує слів, для того щоб передати весь жах і несправедливість того, що відбувається.
Та зовсім іншим постає Пугачов перед нами у своїх стосунках з Гриньовим. Незважаючи на свою ненависть до дворян, “залізних дзьобів”, він сприймає Петра не лише як офіцера-дворянина, а як добру людину. І, маючи широку, щедру натуру, віддячує йому за подарова ний заячий кожух і наказує залишити живим Гриньова. Пугачов високо цінує військову відвагу молодого офіцера та його вміння дорожити офіцерською честю. На добро Пугачов відповідає добром.
Карати – так карати, а милувати – так милувати. Така він людина. І, кинувши всі свої справи, поспішає визволяти сироту, яку ображає Швабрін, поєднує закоханих, ставши посаженим батьком на їхньому весіллі.
Складна і трагічна доля у О. Пугачова. Він відчував, що повстання зазнає поразки, а товаришів його легко можна підкупити. Романтич ним і поетичним звучанням наповнюється цей образ, коли він співає сумну бурлацьку пісню про шибеницю. Грізні обличчя, злагоджені голоси цих людей, які були приречені, викликають захоплення.
Пугачов порівнює себе з орлом, що живе недовго і лише на волі. Заради неї відмовляється від довгого життя.
Повість “Капітанська донька” стала своєрідним заповітом Пушкіна. У неї він відкрив читачеві свою вистраждану правду про долю ро-сійського народу, про російські бунти. Як великий гуманіст, він вбачав у них національну трагедію. Тому й народного ватажка Омеляна Пугачова зобразив перш за все як постать трагічну.
З одного боку він – справедливий месник, з іншого – жорстокий розбійник.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)