Образ і характер Пугачова в повісті Пушкіна “Капітанська дочка”

Характер Пугачова розкривається Пушкіним послідовно. Спочатку він овіяний таємницею (символічно, що з’являється він з бури); потім даний його зовнішній портрет, і поступово читач довідається його усе глибше й глибше. Пушкіна цікавлять не стільки воєнні дії Пугачова, скільки його особистість, духовний мир.

У романі він з’являється лукавою й мудрою, шахраюватою й доброю, чуйною людиною, готовим прийти рятуйте! дворянському синові Гриневу, коли той по-людськи звертається до нього за підтримкою. Пушкіна постійно підкреслює близькість

Пугачова до миру народної творчості. Звідси достаток казок, пісень, прислів’їв, загадок, що виникають відразу, як тільки з’являється Пугачов (а це завжди є в Пушкіна засобом эстетической оцінки).

Пугачов не протистоїть “юрбі”, середовищу. Навпроти, він зв’язаний найтіснішими узами з повсталим народом, він такий же, як вони, тільки розумніше, сильніше духом, рішучіше. От одне з перших спостережень Гринева: “Усе обходилися між собою як товариші й не робили ніякої особливої переваги своєму проводиреві

…Кожний хвастав, пропонував свої думки й вільно оспоривал Пугачова”.

Так розкривався

перед читачем зовсім новий для нього мир. Не злісні нелюди й злочинці виникали зі сторінок пушкінського роману, а товариші, соратники, яких поєднує загальна висока мета, упевненість у своїх силах. Селянське повстання, що породжує таких героїв, як Пугачов, художньо виправданий автором.

З більшим занепокоєнням звертається Пушкін до думки, що давно його тривожила й хвилювала – про стихійність селянського бунту, про ті наслідки, які міг би принести цей бунт для російської культури (не забудемо, що в ту епоху культура була насамперед дворянської), для російської держави. Подібні побоювання були властиві не тільки для Пушкіна, але й для декабристів, і навіть для Бєлінського

Так виникає в “Капітанській дочці” гірка фраза, що вимовляє Гринев, але яка відбиває побоювання й самого автора: “… Не приведи бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний”. “За цією фразою,- писав один з авторитетних пушкіністів Б. В. Томашевский,- не криється ні презирства до росіянина кріпакові селянству, ні невір’я в сили народу… Ця фраза лише виражає, що Пушкін не вірив в остаточну перемогу селянської революції в тих умовах, у яких він жив”.

Всією логікою своєї роботи історика й письменника Пушкін доводила: визвольна селянська війна була закономірним проявом народного протесту, але вона не могла не закінчитися поразкою. Така трагічна природа “російського бунту”, “безглуздого й нещадного”. “Капітанська дочка” була останнім більшим художнім твором, що Пушкін встиг завершити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Образ і характер Пугачова в повісті Пушкіна “Капітанська дочка”