Образи-Символи в повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”

Саме вони визначили поетику таких добутків поета, як поема “Мідний вершник” і повість “Пікова дама”. Присутні символічні образи й у пушкінській “Капітанській дочці”. Автор уводить їх для того, щоб осягти хоча б контури того явища, що називається “російським бунтом”, і щоб пізнати, якось визначити особистість простого козака, що став вождем народного повстання.

З першим образом-символом ми зустрічаємося в той час, коли Петро Гринев треба в Оренбург. Це – заметіль. По дорозі ямщик указав Гриневу на маленьку хмарину

й запропонував повернутися назад і перечекати, тому що ця хмарина передвіщала великий буран, один з тих, що часто зустрічаються в цій місцевості й приносять величезні лиха.

Не послухавши застережень ямщика й Савельича, молодий дворянин вирішує їхати далі. Пройшло зовсім небагато часу, і “хмарина звернулася в білу хмару, що важко піднімалася, росла й поступово облягала небо. Пішов дрібний сніг – і раптом повалив пластівцями.

Вітер завив; зробилася заметіль. В одна мить темне небо змішалася зі сніжним морем. Усе зникло”. Не бачачи дороги, коні зупинилися.

Невідомо, що б могло відбутися, якби подорожани,

що втратилися, не помітили раптом “…незнайомий предмет, що негайно й став посуватися нам назустріч”. Цим предметом виявилася людина.

Читаючи сторінки, де йде опис заметілі, ми не зауважуємо в цьому природному явищі нічого символічного – заметілі в цій місцевості явище звичайне. Але пізніше, коли нам стає зрозуміло, що цією людиною був Пугачов і ми подумки вертаємося до подій заметілі, то стає ясній ясного, що заметіль – грізний прояв стихії природи – символ, що виражає й могутню стихію народного заколоту, народного повстання, бунту. От чому саме із заметілі з’являється Пугачов і чому він коштує, на відміну від дворянина Гринева, “на твердій смузі”.

Порівнявши з незнайомою людиною, Гринев називає його “мужичком”, “дорожнім”. На постоялому дворі й під час прощання він уже величає його “вожатим”, тобто – провідником. Пушкіна надає Пугачову символічний образ вожатого. І це теж ми розуміємо пізніше, тоді, коли переконуємося, що Пугачов вивів Гринева не тільки із заметілі, як природного явища, а й із заколоту, що, швидше за все, смів би Гринева.

Символичен і сон Гринева, що він бачить відразу ж після зустрічі з вожатим – Пугачовим. На перший погляд – звичайна нісенітниця, що може приснитися кожній людині. Але потім, порівнюючи всі події, які відбувалися із Гриневым, ми довідаємося в чорнобородій людині, що привидівся молодому дворянинові в сні і якого мати Гринева назвала його хресним батьком, – вожатого, а виходить, Пугачова.

Але чорнобородий мужик це навіть не сам Пугачов, це поетичний образ могутнього народного характеру. А мертві тіла в кімнаті – жертви повстання Пугачова.

Символичны й ласкаві слова чорнобородого мужика – “не бойсь!..” Подумаєш – абсурд, як можна не боятися, коли навколо мертві тіла. Але знаючи, як розвивалися події після сну, ми дійсно переконуємося, що Гриневу не коштувало боятися: Пугачов обійшовся з ним по-людськи, робив йому тільки добро.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образи-Символи в повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”