А. С. Пушкін як історик (по повісті “Капітанська дочка”)

Історичною основою повести ” Капітанська дочка ” послужило селянське повстання під предводительством Омеляна Пугачова. Воно привернуло увагу А. С. Пушкіна ще під час посилання в Михайловское. А на початку 30-х років XIX в., коли по країні прокотилася хвиля селян-ских заколотів, у яких дехто із сучасників побачив прикмети “нової пугачовщини”, поет всерйоз зайнявся розробкою цієї Теми.

Вона потребо-вала ретельного вивчення документів і архівних матеріалів. Улітку 1833 р. Пушкін домігся дозволу на поїздку по місцях пугачевского повстання

– в Оренбурзьку й Казанську губернії. Під час цієї поїздки їм були зібрані народні пісні й перекази про Пугачова, а також оповідання очевидців пугачевского повстання. Опираючись на відомості, почерпнуті з різних джерел, восени 1833 р. Пушкін завершив наукову працю ” Історія Пугачова” (на вимогу Миколи I перейменований в “Історію Пугачевского бунту”), що став, по суті, першим науковим дослідженням “російського бунту”.Повість “Капітанська дочка”, почата в тім же 1833 р., була закінчена лише три роки через. Природно, Омелянові Пугачову в ній приділялася одна з головних ролей.

Одна, але не єдина,

оскільки поруч із реальним історичним персонажем автор поставив вигаданого героя – нічим не примітного дворянина Петра Гринева, оказавшегося не-вільним учасником описуваних подій. Йому письменник і довірив вагу-ти оповідання. Внаслідок цього основна увага перенеслася з опису повстання на долю звичайної людини, залученого у вихор історії.

Цікаво, що спочатку Пушкін хотів зробити головним героєм джигунів-ти дворянина Шванвича, що перейшов на сторону Пугачова. Однак у процесі вивчення історичного матеріалу він дійшов висновку про те, що тодішній дворянин не міг би вступити в сполучник з повсталим народом: занадто великий був розрив між цінностями дворянського й селян-ского станів. В “Зауваженнях про бунт” Пушкін писав: “Весь чорний народ був за Пугачова… Одне дворянство було відкритим образом на сто-рона уряду. Пугачов і його спільники хотіли спершу й дворян залучити на свій бік, але вигоди їх були занадто противополож-ны”.

Прагнучи бути вірним історичній правді, письменник перетворив Шванвича в зрадника Швабрина, а в центр повести вивів вірного боргу й вимогам людяності Петра Гринева.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

А. С. Пушкін як історик (по повісті “Капітанська дочка”)