Уперше герої зустрічаються під час бурану. Незнайомець виводить із бурану заблудлого Петрушу й одержує на подяку “заячий тулупчик”, якому призначено було врятувати свого колишнього хазяїна. Молодий Гринев був здивований кмітливістю, якоюсь загадковою силою незнайомця.
Перед новою зустріччю з Пугачовим, уже проводирем повстання, Гринев разом з іншими офіцерами знайомиться з листом, у якому Пугачова називають лиходієм і самозванцем, що робить грабіж і вбивства. І Гринев до пори до часу дивиться на Пугачова, як на ворога. Але, перебуваючи
По-перше, він стратить своїх ворогів, що отвергнули речення про здачу; по-друге, ці вороги до останньої мінути продовжували його вважати “злодієм і самозванцем”; по-третє, Івана Кузьмича стратить покалічений башкирец, незадовго до цього приречений Іваном Кузьмичем на нелюдські катування. А саме головне, у розпал страти, у жорстокості ще не
Побувавши на гулянці пугачовців, зустрівшись із проводирем повстання в Білогірській міцності, Петро Гринев вирішує звільнити Машу від домагань Швабрина за допомогою Пугачова, бачачи в ньому не розбійника, не нелюда, а захисника сиріт і безневинних.
Для оповідача, а разом з ним і письменника, Пугачевское повстання – “бунт безглуздий і нещадний”. Але в образі головного заколотника Пушкін бачить і велич, і героїзм. Символична в цьому змісті калмицька казка про орла й ворона: краще прожити життя коротку, але гідну, чим жити триста років і харчуватися падлом.