Символічні образи в повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”

1. Образ заметілі, застигшей героя в шляху. 2. Пророчі образи зі сну Петра Гринева. 3. Символічні образи калмицької казки. А. З. Пушкін, що охоче звертався до історичних тем, припускав написати історію пугачевского повстання. Матеріали, зібрані із цією метою, дали їжу творчій уяві поета, у результаті чого була написана повість “Капітанська дочка”.

Як ми бачимо, основа в цього добутку більш ніж реалістична.

Реалізм повести виявився й у психологічній точності зображення людських характерів, вічних по своїй суті, і у відтворенні колориту

епохи, до якої ставиться дія повести. Однак у цьому добутку проглядаються й деякі романтичні тенденції, наприклад мотив сну Петра Гринева, що передвіщає події майбутнього. Для творчості Пушкіна взагалі характерна така риса романтизму, як звертання до фольклорної традиції У повісті “Капітанська дочка” образи калмицької казки знаходять символічне значення. І навіть образ заметілі, застигшей подорожанина – образ, що ліг в основу повести Пушкіна “Заметіль”, у повісті “Капітанська дочка” має глибоке символічне значення.

Буран, що вибухнув у степу, приводить до того, що герой заблудився серед

засніжених просторів, втратив дорогу.

Хвиля народного гніву, що незабаром захлисне країну, теж перекриє багато наїжджених доріг, зробить неефективними звичні способи поводження Випадково зустрінута людина – як потім з’ясується, це й був Пугачов – направляє шлях молодого офіцера по зимовому бездоріжжю. Ця ж людина багато в чому визначить шлях, долю Петра й під час народної війни. Сама зустріч цих двох людей, положення в суспільстві яких настільки по-різному – дворянин, офіцер імператорської армії, і випадний козак, майбутній бунтівник, – виявляється крапкою перетинання минулого й майбутнього в житті Петра Гринева.

Не зустрінь він Пугачова під час заметілі, можливо, йому й удалося б знайти дорогу до житла. Але тоді в пам’яті Пугачова не було б нічого, що зв’язує його з молодим офіцером, і скоріше всього Гринев розділив би незавидну долю своїх товаришів, страчених після узяття Білогірської міцності Таким чином, символічне значення заметілі в повісті очевидно: під час бурану зав’язується нитка, що виведе героя із кривавого сум’яття майбутнього, під час бурану сниться Петру сон, що вказує на роль Пугачова в долі молодого офіцера. Сон цей зробив глибоке враження на Петра Гринева.

По його власному визнанню, він не міг забути сон і вважав його пророчим.

Дійсно “мужик із чорною бородою” – Пугачов – у певному змісті виявляється посаженим батьком Петра. Посажение батько й мати – це люди, які, по стародавньому звичаї, благословляли нареченого або наречену перед весіллям. Пугачов не тільки помилував Петра, у такий спосіб як би давши йому друге народження, але й звільнив з рук Швабрина Машу, дозволивши їй і Петру вільно покинути місцевість, зайняту його прихильниками “Візьми собі свою красуню; вези її, куди хочеш, і дай вам бог любов так рада! ” – от благословення, яким наяву напутствует молодих закоханих Пугачов.

Згадаємо: у сні рідна мати Петра велить синові прийняти благословення від “страшного мужика”, що розмахує сокирою. Ця сокира й мертві тіла, кров, що заважає Петру бігти – все це образи прийдешніх народних хвилювань, що трясли Російську державу протягом декількох років. “Не бійся, підійди під моє благословення” – так говорив у сні Петраего провідник, що наяву вказав йому дорогу й серед заметілі, і в самій гущавині стихії, що розігралася, народного гніву Символични й образи народної казки, чутої Пугачовим від старої калмички. Образи орла й ворони часто зустрічаються в міфології.

Нерідко древні боги, по переказах, приймали облики цих птахів. Наприклад, в орла орла перетворювався Зевс (Юпітер). Орел традиційно зв’язується зі світлом, із сонцем, на яке, відповідно до легенд, він може дивитися, не відводячи погляду.

Ворон, хоча й наділений мудрістю, символізує смерть, а також війну й руйнування – кельтська богиня війни нерідко з’являлася на бойовище у вигляді ворона.

“Один раз орел запитував у ворона: скажи, ворон-птах, отчого живеш ти на білому світлі триста років, а я вес-на-всі тільки тридцять три роки?” – от у чому суть казки, викладеної Пугачовим Гриневу. Тридцять три – особливі числа, що не раз з’являється в народних переказах і художніх творах – тридцять три роки було Ісу Христу, коли він був розп’ятий і піднісся на небо. Це число підкреслює зв’язок орла зі світлими силами.

Потрібно відзначити, що симпатії Пугачова й Гринева на стороні цього птаха, а не ворона-довгожителя, що харчується падлом. Однак необхідно підкреслити розходження в розумінні цими двома людьми тих самих образів Якщо для Пугачова в образі орла, що п’є “живу кров”, втілився образ дикої вольниці, дух зухвалого авантюризму й розбійницького молодецтва, те, на думку Гринева, подібний спосіб життя відповідає звичкам ворона, лиховісного птаха смерті: “… Жити вбивством і розбоєм значить по мені клювати мертвечину”.

Цей погляд не позбавлений логіки – адже повсталі вбивають усіх, хто вірний присязі, хто служить імператриці, підтримує основи існуючого порядку, і захоплюють їхнє майно, отже, у певному змісті існують завдяки мертвечині.

Однак образи орла й ворона в калмицькій казці аж ніяк не однозначні. Позиція Пугачова теж не позбавлена підстав, адже орел – хижий птах, а повстання народу проти гнобителів – хіба це не порив до волі, так ценимой орлами, що роблять гнізда на гірських уступах і піднімаються високо в небо? Симпатизуючи одному з персонажів казки, Пугачов і Гринев тим самим підсвідомо співвідносять себе сним.

Як орел, Пугачов “раз напився живої крові” і распрощался з життям у віці тридцяти трьох років. “Орел кричить рано”, – говорять рядка “Старшої едди” древнього скандинавського епосу. Іншими словами, герой проявляє себе замолоду. Петро Гринев ще дуже молодий, коли відбуваються описувані Пушкіним події: однак ця людина показує себе гідним образом. Він просить прощення в Савельича, якого несправедливо скривдив, рішуче захищає честь Маші від лихослів’я Швабрина, повний рішучості з’єднати долю з коханою дівчиною, незважаючи на невдоволення батьків, мовчить на суді, не бажаючи, щоб Маша була змушена стати перед його обвинувачами й спілкуватися з полоненими пугачовцями Отже, ми бачимо, наскільки глибока й неоднозначна символістика ряду образів у повісті Пушкіна “Капітанська дочка”.

Завдяки цим образам автор повніше розкриває характери героїв і вічну тему про людську долю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Символічні образи в повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”