Андрій Малишко – Балада про танкіста

АНДРІЙ МАЛИШКО БАЛАДА ПРО ТАНКІСТА Пил на машинах, пил на чоботях, пил на рудій траві.

Бій не втихає, не затихає,- чуєте, хто живі? Теплі мотори з вітром колючим свищуть, немов рідня, Пахне автолом над сірим полем, тіло людське й броня. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій. Сам командир повертає башту, п’ятий почавши бій.

Пробива мотор снарядом, Смерть шукає скронь З командиром майже рядом

Диха злий вогонь. І тече броня гаряча В степовую шир, В полі жайворонок плаче

Там, де командир. Він виповзає з башти, з машини в пекло,

у пил, у грім Весь у бензині, у чорних ранах, шепче: – Вперед ходім! – Руки задимлені, ліва й права, чуб до чола прилип, Сіра шинелька горить яскраво, як смоляний смолоскип.

Весь догоряє, весь він палає – кущ вогняний вдалі – В тихому краю, чи на Дунаю, чи на карпатській землі. Вище-но голову, брате-радисте, газу надай, водій! Пил на машинах.

Пил на чоботях. Пил на траві рудій… Вже радиста молодого Й хлопця-водія З бою винесла підмога,

Бо ж одна сім’я. Та й поклали у шпиталі – Рани зав’язать. Покурить, горілки випить, Все переказать.

Знову сідають вони в машину. Де командир наш, де? Блисне огонь

на переднім краю – то командир іде. То командир їх в сірій шинельці, вкутаний у вогні. – Ви не забули мене, хлоп’ята?

Ви не забули, ні? В полі птиця сива кряче, Облітає шир. В кожній заграві неначе Кличе командир.

Полум’яні рідні руки Приклада до скронь. І ведуть вони машину Тільки на вогонь.

По чужім переднім краю В бліндажі старі, По крутім карпатськім плаю,

По Чорногорі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Андрій Малишко – Балада про танкіста