Чому, сказати, й сам не знаю. Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт.
Приспів: Де ти, моя стежино, Де ти, моя єдина? Ота стежина в ріднім краї – Одним одна коло воріт?
На вечоровім виднокрузі, Де обрій землю обніма, Нема кінця їй в темнім лузі – Та й повороту теж нема.
Кудись пішла, не повертає. Хоч біля серця стеле цвіт, Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт.
Дощами мита-перемита. Снігами вметена у даль. Між круглих соняхів у літі Мій ревний біль, мій ревний жаль. Приспів.
Моя надієчко, я
Приспів.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Вилітають із гнізда пташенята, виростають діти і йдуть із рідної хати в доросле життя. Але перші враження дитинства, перша любов залишаються з людиною завжди. Як і стежина, що веде до рідного дому. давно, мабуть, не був ліричний герой поезії “Стежина” вдома, може, й стежина та вже заросла травою. Тому в серці біль і жаль за тим, що вже не повернеться.
Не повернеться молодість батьків, не повернеться і його власна юність. Єдина надія, що в будь-який момент, коли людина прийде додому, стежина з радістю приведе її до рідної оселі, до рідних людей. Вірш А. Малишка став красивою задушевною піснею.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)