Андрій Малишко – Лист до гречки

АНДРІЙ МАЛИШКО ЛИСТ ДО ГРЕЧКИ Часто сняться твої килими, Білосніжні і медвянисті,

Де тоненькі шершаві бджоли Колихаються на вітрах І, покриті у бронзу літа, Тчуть на лапках весняну, легеньку пряжу, В мареві теплім гудуть, гудуть. Ти була мені затишком снів,

Коли пахла в материнській долоні, І моє волосся на голові Брало твої кольори в сизі ранки, Голосок мій бринів, як твоє стебло Бурштиновими дзвониками над полями, Я не кажу вже нро очі дитячі,

Налиті по вінця, як дві тарілочки, Твоєї росяної, живодайної, Твоєї гречаної доброти. А в кістляві голодні роки,

Коли пухли людські обличчя, Забуваючи день життя, Чи в тривожні солдатські ночі Ти мене годувала кашею, Замість хліба і молока.

Дочко моїх гречкосіїв, Сестро Дніпра і плуга, Через вік твої білі вершечки Нахиляються в очі мої!

І летить моє серце, немов бджола-медоноска, На твої загорілі гречані плечі, Щоб разом із тобою колихатися на стеблі, Де колискою – всесвіт, Де вервечками – дощики смарагдові,

Де мої мотори над полем рясним Врізаються у майбутнє! 1961


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Андрій Малишко – Лист до гречки