Андрій Малишко – Вогник

ВОГНИК Вечірню годину, де в зорях долина, Де вогником світиться дім, Шумить під вікном молода тополина, Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати І жевріла цвітом вона, Там батько не спить і задумалась мати, Ота, що у світі одна.

Синів виростали, не зводили з ока, Любили в житті над усе, Шумить під вікном тополина висока, Мов звісточку дальню несе.

А вогник їм сяє, мов спогад про сина, Не все ж повертає назад. І журиться вікнами наша хатина, І шепче задумливий сад. Та де б не ходив я в далекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі І рідну хатину свою. Бо дивляться в далеч засмучені очі, Хоч тінь там моя промайне,

Бо світиться вогник у темнії ночі, Мов кличе додому мене!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Андрій Малишко – Вогник