“Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти. Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? Краще в полі нашому над мене немає.
Аж до моря славонька про мене літає. Із моєї сипанки (1) смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде!” “Рівна, сестро милая, нам доля з тобою, – Обізвався братичок десь за борозною. – Скрізь по людях склалася і про мене слава,
Он і в полі, вітрику, кипить моя страва”.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Великою пошаною в народі користувалися хліб та круп’яні культури, які давали людям щоденні страви. Тому Л. Глібов і склав акровірш про гречку, з якої виходить добра каша з поливкою (підливкою) та маслечком. Не менше популярним було й просо, з якого робили пшоняну крупу та варили польову кашу чи козацький куліш. Акровірш нагадує народну пісню звертаннями, повторами, вигуками, вживанням пестливо-зменшувальних слів.
(1) Сипанка – дерев’яна тара для зберігання зерна; тут: крупа.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)