Літературне читання 3 клас
СВІТ ПРОЗИ
Оповідання
ДМИТРО ЧЕРЕДНИЧЕНКО
Дмитро Чередниченко – відомий український письменник і перекладач. Він є автором художніх книжок для дітей та шкільних підручників.
Твори Дмитра Чередниченка приваблюють читачів захопливим, дотепним змістом і сміливою вигадкою.
ХЛОПЧИК ІВАСИК І ДІДУСЬ ТАРАСИК
Був собі хлопчик Івасик, якого дуже любив дідусь Тарасик. Любив, доглядав, бо Івасик часто мудрував. Ідуть ото вони луками як рівні, тільки й того, що дід висо-окий, а хлопчик низе-енький,
Навіть безвусий, у діда долоня, як сонях, а в хлопчика долонька, як ромашка. Ідуть собі, розмовляють, над нелегкими загадками вдвох метикують. А найбільше тих загадок в Івасика виникає.
– Діду, ді’!.. А куди ховаються рибки від дощу?
– А й справді – куди? Треба буде, онучку, дослідити. Ось підемо в дощ до річки та й засядемо в кущах, в куширах1 та й будемо спостерігати…
Ми їх неодмінно застукаємо зненацька.
– О, діду! Ді’!.. А яким молоточком і по якій кувалдочці зозуля кує?
Чуєте? Ку-ку, ку-ку… Ось прислухайтесь: день-дзень, день-дзень…
1 Кушир – водяна кропива.
–
Ось вона, зозулька, й замахнулася, ось у очах мелькнуло – і вже чую: ку-ку, день-дзень…
– То, може, разом, діду, ми дослідимо?..
– Авжеж, Івасику. Авжеж…
Якийсь час ідуть вони мовчки. Дідусь думає про своє, Івасик – про своє. Івасиковій ручці, що як ромашка, тепло й затишно у дідовій руці, що як сонях. Коли це хлопчик просто засипає діда своїми загадками, наче в горіховій скриньці їх набрав.
– Діду, ді’!.. А щука спершу під лінійку собі стежку виміряє, що так рівно шугає?..
– Діду, ді’! – не дає онучок дідові й слова на відгадку сказати. – А коли риби ходять у школу, то в чому вони зошити носять?
– Я…
– Ні, діду. Ні… А в щуки є пропелер, що вона так швидко плаває?..
Діду, ді’!.. А риби вранці вмиваються?.. Ой діду…
А жирафа така, як телевежа? Що, вона мультики показує?.. – і хлопчик замовк.
– Ну й багато ж ти мені загадок назагадував!.. Як мені їх розгадувати? По черзі?..
– Стривайте, діду, стривайте… А на що схожий човник?
– На…
– На вербовий листок, діду. А тополька на що схожа, га? Ану, діду, відгадайте…
– На…
– На пір’їну, діду! Бачте, яка зелена пір’їна стоїть. Одна, друга, третя… А разом – наче зелений гребінець. Ой діду, – струмок.
Як же ми перейдемо?
І хлопчикові стало страшно: коли не перейдуть струмка, то як же вони потраплять додому?
– Тепер ти, внучку, відгадай цю загадку.
– На крилах перелетимо…
– А в тебе є крила?
– Нема-а-ає…
– Ну, що ж, тоді вилазь на діда верхи та й поїдемо. Дід Тарас підкотив холоші, посадив собі хлопчика
На плечі та й:
– Но-о, конику. Но!..
Перебрів той струмок, вийшов на стежку, порослу кучерявим споришем, і погуцикав до села:
– Додому, конику, додому!..
Івасик глянув на небо: і маленькі, як він, рожевуваті хмарки також додому пливли.
– Знайди і прочитай опис зовнішності Івасика й дідуся. Який художній засіб використав у ньому письменник?
– 3 якими запитаннями хлопчик звертався до дідуся? Як можна знайти відповіді на них?
– Словами з тексту доведи, що загадки Івасика сипалися, як з мішка горох.
– Який малюнок ти запропонуєш до кінцівки оповідання?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)