ДОМОВИК (ДОМОВИЙ, ХАЗЯЇН, ДЕДО, ДІДУСЬ) – “хатнє” божество, що, за повір’ям, опікується життям усієї родини, яка мешкає купно, під одним дахом. За уявленнями давніх українців, мешкав, як правило, на горищі (на лежаку). Зображувався (уявлявся) обов’язково оброслим густою шерстю.
Голий Д. – уособлення нещастя, злигоднів, утрат, хвороб тощо.
Звідси звичай садовити молодих на вивернутого кожуха, що значило “одягти” (задобрити) Д., не впустити в оселю молодого подружжя злиднів – голого Д. і т. ін.
У більшості давньоукраїнських
За міфологічними уявленнями наддніпрянських українців, у Д. перетворювався шанований член родини, який помирав.
Згідно з повір’ям, Д. творив не лише добро, а міг покарати (наслати хвороби, невдачі, злигодні) тих, які нешанобливо ставились до своїх покійних родичів (ие дбали про їхні могили, не поминали їх тощо)’, скупилися пригостити подорожнього, помогти родичеві, сусіду, погорільцеві і т. ін.
Після скасування язичництва 988 р. церква зробила Д. образом негативним. (За О. Афанасьєвим).