Сходинки (Східці), або Драбинка – графічне членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти задля увиразнення поетичного мовлення. Вживаються у віршуванні, де окремим словам чи групам слів надається більше інтонаційної самостійності (фразовість) при функціональному зростанні паузності, що розглядається як допоміжний пунктуаційний засіб, доповнюючи логічне членування віршового рядка емоційним. С. вважаються “винаходом” В. Маяковського. Насправді вони існували в поезії ще раніше, принаймні,
Не пила й не їла
Стара Ганна.
“Катерино!
Коли в нас неділя?”
“Післязавтра”.
“Треба буде
Акафіст наняти “
Цікаві зразки С. є і в доробку Г. Чупринки, зокрема у його збірці “Огнецвіт” (1909):
То повіє, то ущухне
Буйний вітер на роздолі…
Глянь – мигне та й знов потухне
Огоньок заблудлий в полі.
Глянь – дрижить,
Біжить,
Палає,
В далеч промінь посилає,
Миготить,
Летить,
Як дух!..
Глянь – потух!
То повіє, то ущухне
Буйний вітер на роздолі…
Глянь
Геній Духу в чистім полі.
С. застосовуються не лише в різних формах тонічного вірша, вони використовуються і в “класичному”, залежно від творчих настанов, що постають перед поетом. Так, у доробку Ліни Костенко є “Летючі катрени”, написані С, які увиразнили п’ятистопний ямб:
І знов те ж саме
Знову за своє
І дух людський знемігся
Одкрилатів
Христос
Не знаю
Може де і є
Зате в очах рябіє од Пілатів.