Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його з наступним. Сучасні віршознавці визначають своєрідність клаузул за місцем наголосу (окситонна, парокситонна, дактилічна, гіпердактилічна), враховуючи останній наголошений склад та ненаголошені, розташовані за дайм. К., характеризуючись зменшенням останньої стопи у віршовому рядку на один чи кілька ненаголошених складів, виявляє цим свою відмінність
У вужчому розумінні К. тлумачиться як закінчення віршового рядка стопою, поменшеною порівняно з іншими на один чи два ненаголошених склади (крім ямба та анапеста, де ритмічний акцент припадає на останній склад). У хореї та амфібрахії спостерігається усічення на склад, у дактилі – на один чи два: “Осінь звучить, наче скрипка” (Б. Бунчук): -&;#8746; &;#8746;/- &;#8746; &;#8746;/- &;#8746;. В. Ковалевський спостеріг аналогічні явища і в середині рядка – в останній стопі перед цезурою, називаючи її ліпометричною (на відміну від метричної, що відповідає акаталектичному закінченню, та гіперметричної), наводячи як приклад віршовані рядки чотиристопного дактиля:
Вудку закинуть рибалка забувся:
Що йому риба, що йому води (Т. Коломієць).