Художник-Реаліст не заперечує волі вибору при наявності історичної необхідності. І Пушкін у своєму романі не уникав втручання випадків у долю героїв, “про він бачив у випадковому вираженні закономірності. У героїв роману є воля вибору, але – у певних межах. Онєгін і Ленский можуть впливати на перебіг подій, але лише в границях тих можливостей, які їм визначені долею їхнього покоління, їхнього стану, можливостями їхнього часу.
Онєгін перепробував майже все, що відпустила тоді історія на частку російського дворянина, крім служби імператорові
Ще більш відверто Пушкін намітив кілька варіантів долі для Ленского. Впадає в око, як він у шостому розділі протягом трьох строф перелічив, ким міг би стати Ленский:
Бути може, він для блага миру Иль хоч для слави був породжений…
Яка випадковість! Яка малість обірвала можливості! Але випадковість тут – вираження закономірності які варіанти долі можливі для Тетяни?
Відомо, що сам Пушкін був начебто б збентежений тим, що Тетяна вийшла
Адже недовго ж протушкувалася вона без Онєгіна – чи те рік, чи те півтора. Сказати, що любов пішла, що шлюб заповнив порожнечу внутрішнього життя Тетяни, начебто б не можна. Адже вона ж сама заявила Онєгіну при останній зустрічі: “Я вас люблю…”.
Розмова наш згорнув на питання про любов так про шлюб. Яке він має відношення до питання про варіанти долі Тетяни? Самоз безпосереднє!
Що залишалося на частку жінки в ті часи? Шлюб по любові або шлюб без любові. Шлюб більше престижний або, навпроти, такий, що батьки, рідні, знайомі, що оточують тільки здивовано або сокрушенно какают головами й розводять руками. Відправитися за чоловіком вслід на каторгу в Сибір, або за кордон, або в село…
Вбдь жінка була в кріпосницькій державі свого роду узаконеним “додатком” до чоловіка – і навіть паспорта собст-‘венного не мала, а її ім’я вносили в паспорт чоловіка, або батьків, або опікунів.
Суспільна діяльність залишалася для Тетяни областю за сталевими запорами, за сімома печатками. Жіноча емансипація ще й на Заході не починалася, ще не прогриміла слава Жорж Санд, створювачки романів про жінок, що звільняють себе від тисячолітнього ярма в сім’ї й у суспільстві. І тем з у ті часи здавалися б для російської жінки сміливі вчинки в дусі тургеневских героїнь. Ще не було можливості навіть учитися – крім як за рубежем у деяких університетах; брати участь у політичній діяльності – крім розмов у салонах.
Правда, був ще один варіант долі для жінок з &;#038; ве-та: залишатися в шлюбі з нелюбимим чоловіком, а жити по любові,- зрозуміло, таємно, у незаконному зв’язку, тому що розкриття її могло б привести жінку до вигнання зі звичного середовища, з так званого чималого суспільства, як це згодом зобразить Л. Толстой у романі “Ганна Каренина”. Чи не ця колізія була типової для жінки тих ліг і того положення, як у Тетяни? Свідчення сучасників Пушкіна недвозначні.
Горезвісними “зрадами” буквально був перенасичений побут дворянських верхів.
Питання, питання… багато поколінь російських читачів задавали їх собі, вирішували їх для себе, але однозначних відповідей так і немає.
Як би там не було, а іншого шляху в неї немає: вона самозатверджується як особистість, перевіряючи свої вчинки моральним мірилом. Вона вільна у своєму виборі: вона вибрала необхідність. Вірність боргу, надійність у відносинах, відвертість і визначеність у рішеннях (навіть у розмові з Онєгіним), нарешті, натхненність, височина, моральна оцінка власних почуттів – от що Пушкін залишив на частку своєї улюбленої героїні.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)