Пушкін виступає поруч із героями не тільки як оповідач, але як діюча особа роману. Він – друг Онєгіна, з яким познайомився й подружився в Петербурзі. Він любить Тетяну, “свято береже” її лист до Онєгіна.
У нього на випадок збереглися вірші Ленского.
Розповідаючи про своїх друзів і знайомих, Пушкін не равнодушно, спокійно споглядає події їхнього життя, а приймає живейшее участь у їхній долі, розуміє їх, відгукується на їхні переживання з любов’ю, участю, іноді іронізує, жартує над ними, а те й строго засуджує їхні вчинки. Так, наприклад,
Він міг би почуття виявити,
А не наїжуватися, як звір;
Він повинен був обеззброїти
Младое серце…
Онєгін – друг Пушкіна, якому “подобалися його риси”. Але Онєгін і Пушкін – не те саме. До Пушкіна поети й письменники наділяли своїх героїв власними якостями, вони показували власний внутрішній мир, тільки під чужою маскою. Приклад цьому – творчість Байрона.
Але “завжди я радий помітити різницю між Онєгіним і мною”, – писав Пушкін. Дійсно, Онєгін і Пушкін – зовсім різні люди. Онєгін розчарований у житті:
…рано
Йому знудив світла шум;
Красуні не довго були
Предмет його звичних дум;
Зради стомити встигли;
Друзі й дружба набридли…
Коли Онєгін приїхав у Село, краса російської природи не торкнула його, хоча
Село, де нудьгував Євгеній,
Був чарівний куточок.
Наскільки Пушкін захоплюється красою рідної країни, настільки ж вона байдужна Онєгіну.
У романі часті ліричні відступи від головної Теми. Але вони не змушують читача забути про сюжет добутку. У цих відступах Пушкін уже виступає як головна діюча особа. Він згадує про свої ліцейські роки, посилання, житті в селі, ділиться із читачами думками, планами про майбутню творчість, висловлюється по суспільно-побутових питаннях, про літературу, театр.
Сам аматор і знавець театру, Пушкін дає короткі, але виразні характеристики драматургам, чиї п’єси ставилися в той час на сцені. У відступах також відбиті інтереси Пушкіна, його волелюбність, патріотизм. Але образ поета з’являється перед нами не тільки в ліричних відступах.
Він відбитий самим тоном оповідання, оцінкою явищ життя.
У часи Пушкіна в росіянці й західній літературі панували сентименталізм і романтизм. Сам поет заперечував всі ці плини за їхню однобічність стосовно дійсності. Пушкіна прагнув до реалістичного зображення, до створення осмислених, типових образів.
Це йому повністю вдалося в романі “Євгеній Онєгін”.
Критичне відношення до кріпака ладу, сатиричне зображення дворянства, осуд дворянської інтелігенції за її відрив від народних мас – у всім цьому видний Пушкін – однодумець декабристів, Пушкін – представник освіченого дворянства, що зумів високо піднятися над егоїстичними інтересами свого класу. Авторський образ, образ Пушкіна, з найбільшою повнотою й силою втілює ті духовні переживання, які володіли передовими людьми країни.