1. Романтизм як творчий метод і літературний напрям. (Романтизм виник на межі XVІІІ-XІX ст., спочатку в Німеччині, потім у Франції та літературах інших країн, але в кожній з них мав свої особливості, зумовлені своєрідністю національного буття різних народів. Романтизм суттєво відрізняється від усіх інших стилів. Головними ознаками романтизму є перевага внутрішнього над зовнішнім, унікального над типовим, чуттєвого над раціональним.
Створюються нові жанри: історичний роман, ліро-епічна поема. У поезії домінує асоціативність, багатозначність,
ІІ. Виникнення романтизму в українській літературі. (В українській літературі романтичні твори з’являються наприкінці 20-х років XІX ст.; найбільшої інтенсивності цей напрям набув у 30-х – на початку 40-х років. Він був запереченням бурлеску, вів з ним гостру боротьбу за розширення мистецьких обріїв, повніше використання можливостей національної мови. Український романтизм набуває неповторних рис, які не властиві романтизму в літературній традиції інших народів.
Персонажі романтичних творів – мужні й завзяті герої – патріоти, люди, які досягли внутрішньої гармонії та
1. Представники українського романтизму. (Найвідомішими представниками українського романтизму були J1. Боровиковський, М. Шашкевич, П. Гулак-Артемовський, П. Куліш, Є. Гребінка, М. Костомаров, М. Петренко, В. Забіла, А. Метлинський.)
2. Левко Боровиковський – відомий поет-романтик. (Найвище його досягнення – 12 романтичних балад, написаних на сюжети українських народних переказів. Цими баладами Боровиковський започаткував новий метод в українській літературі – романтизм. Найвідоміша з-поміж інших – балада “Маруся”.)
3. Амвросій Метлинський – етнограф і поет. (Амвросій Метлинський увійшов до історії української культури насамперед як укладач етнографічних збірок, а також автор збірки романтичних віршів “Думки і пісні та ще дещо Амвросія Могили”. За минулою звитяжною славою козацтва сповнені суму й туги поезії А. Метлинського. Поет тривожиться тим, що гинуть прадавні звичаї. Вірші “Гетьман”, “Козача смерть”, “Степ”, “Смерть бандуриста” – це заклик поета шанувати нашу історію, звичаї й обряди.)
4. Євген Гребінка. (Прославився і своїми майстерними байками, і прозовими творами, і лірикою. Всесвітньо відомі його романси “Очи черные, очи страстные”, “Ні мамо, не можна нелюба любити” – це твори українського романтизму, які й нині чарують нас своєю народнопісенною довершеністю.)
5. Михайло Петренко – видатний поет українського романтизму. (Провідний
Мотив поезії М. Петренка типовий для романтиків: туга за рідним краєм, сирітство, прагнення відірватися від земної непривітної “буденщини”, поринути у “високості”, пізнати красу світу. Першиіі цикл поезій Петренка має назву “Небо”, куди увійшли вірші “Дивлюсь я на небо”, “По небу блакитними очима блукаю” та “Схилившись на руку”. Поет-романтик дав цікаві зразки медитативного жанру (романс, елегія) з характерним для нього невдоволенням дійсністю, пориванням у надземні простори. Поет ширяє десь “над хмарами”, він обминає соціальні проблеми, абстрагується від конкретної дійсності. Виразно звучить у поезіях Петренка мотив нездійсненності особистого щастя в тодішньому суспільстві.
Ліричний світ героя протистоїть гнітючій дійсності, яка давить і каїічить людські почуття і поривання. Поезії Петренка “Дивлюсь я на небо”, “Туди мої очі”, “Ходе хвиля по Осколу” набули чималої популярності, стали народними піснями.)
6. Віктор Забіла – творець пісень і романсів. (В. Забіла виступив зі своїми ліричними піснями в середині 30-х років, коли в українській літературі ще сильні були традиції бурлеску і травестії, але вже голосно заявили про себе романтики. Основне місце в творчості В. Забіли посідає мотив нещасливого кохання (“Соловей”, “Не щебечи, соловейку”, “Не плач, дівчино”), а поряд нього – соціальна й правова нерівність (“Зовсім світ перевернувся”, “Гуде вітер вельми в полі”). Деякі свої твори В. Забіла сам поклав на музику, до декількох підібрав мелодію Т Г. Шевченко, і пішли вони в народ як пісні.)
7. Романтичні традиції у драматургії. (У драматургії романтичні традиції розвинулися насамперед в історичних п’єсах М. Костомарова “Сава Чалий” та “Переяславська ніч”.)
8. П. Гулак-Артемовський та його романтичні батади. (П. Гулак-Артемовський уперше в українській літературі виступив у жанрі романтичної балади. Балади його були принципово новим явищем в історії української літератури: в писемну літературу входила народна мова з різноманітними ліричними народнопісенними мотивами. Одна з найвідоміших його романтичних балад – “Рибатка”, створена за сюжетом однойменної балади І. В. Гете. Твір вражає читачів колоритом мови, мелодійністю.
Сюжет твору нескладний: рибалка – молодий парубок – сидить на березі річки й сумує, аж ось з річки випливає дівчина-русалка, яка співає чудову пісню й заворожує хлопця. Рибалка йде за нею у воду й гине.)
ІІІ. Значення творчості поетів-романгиків. (Український романтизм уже відійшов у минуле, проте він мав величезне значення для розвитку української літератури. Поети-романтики своєю творчістю сприяли популяризації української мови на народній основі, дбати про її визнання. Твори цих поетів і досі цікаві нам, вони чарують нас своєю неповторністю, народнопісенною довершеністю.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)