Революційний романтизм

Революційний романтизм – одна із стильових хвиль в українській поезії на межі 10-20-х XX ст., яка, на відміну від класичного романтизму, схильного до неподоланного розриву між ідеалом та дійсністю, намагалася “одним ударом” покінчити з усілякими суспільними суперечностями. Наполягаючи на абсолютизації заперечення одних цінностей задля тотального утвердження інших, P. p., на якому позначалися модні на той час риси більшовизму, переймався мотивами абстрактного космізму (“Електрида” В. Еллана, “Навколо” В. Сосюри, “В електричний вік” М. Хвильового та ін.), хоч і зберігав національний колорит. Подеколи P. p. обстоював принципи аскетичного ригоризму, доходив навіть до “оспівування” аморального “червоного терору” (В.

Чумак) і цим різнився від неоромантизму, котрий прагнув уможливити духовний ідеал у дійсності, вивищити цю дійсність до нього.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Революційний романтизм