Своїм ідейним співучасником і літературним батьком М. Вовчок вважала великого Кобзаря українського народу Т. Шевченка. Повернувшись із заслання і перебуваючи в 1857 році у Нижньому Новгороді, Т. Шевченко прочитав збірку письменниці під назвою “Народні оповідання”, на що записав у своєму “Щоденникові”: “Яке піднесене, прекрасне створення ця жінка… Необхідно написати їй лист і подякувати їй за доставлену радість читанням її натхненної книги”.
Марія Олександрівна завжди мріяла зустрітися з поетом. Довгоочікувана зустріч
Після знайомства поет ввів М. Вовчка у коло передових митців Петербурга. Саме тут, серед нових друзів, письменниця уперше прочитала рукопис своєї повісті “Інститутка”. Завершивши цей твір, М. Вовчок присвятила його своєму духовному вчителеві – Т. Шевченкові.
Творчість М. Вовчка дуже різноманітна за своєю тематикою. У її творах відображено паразитичне
Твори письменниці в українській літературі займають особливе місце. У наш важкий і морально знецінений час їх глибокий гуманізм змушує нас замислитися над не дуже важливими на перший погляд проблемами і неперехідними цінностями: духовним аристократизмом, вірністю, надійністю, красою почуттів. Саме цим дорога і близька сучасним читачам творчість М. Вовчка, саме тому її творчі добутки не втратили своєї актуальності і сьогодні.
Найкращим твором М. Вовчка вважається повість “Інститутка”, в якій письменниця зображує наростання стихійного протесту та народного гніву проти гнобителів і виправдовує вчинки волелюбних кріпаків. Герої твору прагнуть до свободи і роблять усе, щоб опинитися на волі. Прокіп захищає від пана Устину, тікає від панів Назар, відкрито показує свій гнів проти панів Катерина.
Усе це дає письменниці можливість найбільш повно розкрити ідеї розкріпачення українських селян.
Значне місце у творчості М. Вовчка займає історико-героїчна тема. Під впливом активізації визвольної боротьби українського народу письменниця створює повісті “Кармелюк” і “Маруся” (за цю повість М. Вовчок отримує Премію Академії Франції), оповідання “Невільниця”, а також працює над написанням повісті “Гайдамаки”, яка так і залишилася недописаною. Продовжуючи традиції великого Кобзаря, М. Вовчок у своїх творах виводить на перший план романтичні і яскраві образи гордих, стійких і мужніх борців проти ворогів рідного народу, борців проти кріпосництва.
Як сказав про письменницю Т. Шевченко, Марко Вовчок – це “викривач жорстоких людей неситих”. Адже вона глибоко усвідомлювала важливу місію гуманіста і письменника, борця за культурне збагачення і національне відродження українського народу, борця проти кріпосництва і насильства над людьми. Протягом усього свого життя М. Вовчок високо несла прапор непорушного заступника знедолених українців, а її творчість в усі часи мала велике значення для розвитку національної гідності і української культури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)