Місце і значення творчості В. Симоненка в українській літературі
Поезія Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя, з мужності народу, з його горя і героїчної боротьби. Не судилося його таланту розкритися повністю, але те, що він створив, житиме вічно. Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини зачаровує поезія В. Симоненка.
Читаючи його твори, відчуваєш дух патріотичної самопожертви і непокори, могутній вибух пристрасті і гніву, любові і ненависті.
Одержимий любов’ю до матері-України, він і нас закликає
Не шкодуй добра, мені, людині,
Щастя не жалій моїм літам –
Все одно ті скарби по краплині
Я тобі закохано віддам.
Художня палітра поета багатюща. Він сміливо випробовував себе в різних жанрах. У його творчому доробку є і твори громадянської лірики, й інтимні поезії.
Василь Симоненко – тонкий лірик. Його поезії – звернення до вічних цінностей людства: кохання, дружби, подружньої вірності. їх значущість у тому, що кожен знаходить у них своє, близько до серця приймає долю ліричних героїв.
Із-під пера поета вийшли і дошкульні сатиричні епітафії, і твори такого
Мудро сказав про місце і роль В. Симоненка в літературі, про значення його поезії Олесь Гончар: “Серед літераторів трапляються й такі, без яких їхня доба могла б спокійно обійтись, нічого істотного не втративши. А є такі, що стають виразниками свого часу, живими нервами його драм і борінь, відтворюють у собі самий дух епохи… ” Саме до таких митців і належить Василь Симоненко. Його творчість давно стала часткою нашого буття, часткою повітря, яким ми дихаємо, і тих ландшафтів, що нас чарують, і помислів, якими живемо.
Не змеркла з літами зоря майстра поетичного слова. Є у його творчім доробку і те, що справедливо можна назвати класикою. Уся його творчість просякнута життєствердним настроєм:
Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!
Здрастуй, свіжосте нив!
Я воскрес, щоб із вами жити
Під шаленством весняних злив.