Твір по літературі Святе Письмо в українській літературі

Біблія – це унікальна книга Божих одкровень, що передавалася протягом багатьох віків від одного покоління до іншого. Це зібрання книг, написаних пророками у різні роки, надихало багатьох митців на створення шедеврів у мистецтві. Захоплення Біблією не оминуло і класиків української літератури, хоча протягом багатьох десятиліть радянські дослідники старанно доводили думку про войовничий атеїзм наших письменників. Усупереч цим твердженням більшість письменників та поетів шанобливо ставилися до релігії і Святого Письма. Тарас Григорович

Шевченко добре знав Біблію, часто згадував Святе Письмо в листах із заслання, зазначаючи, що якби не Біблія, то можна б збожеволіти у тому дикому краю на самотині.

Біблійні мотиви ми можемо бачити у циклах поезій “Псалми Давидові”, “Царі”; у віршах “Подражанія 11 псалму”, “Ісайя. Глава 35 (подражаніє)”, “Молитва”; у поемах “Неофіти”, “Марія”. До багатьох великих творів Шевченко добирав епіграфи саме із Святого Письма, а у “Бук-варе Южнорусском”, який видав незадовго до своєї смерті, використав багато біблійних віршів, молитов, псалмів.

Відомо, що Іван Якович Франко ще в

гімназії почав перекладати книгу Іова, а його докторська дисертація мала назву “Про Варлаама і Иоасафа та притчу про однорожця”. Письменник кохався в біблійній поезії, і цю закоханість переніс у поеми “Мойсей”, “Іван Вишенський”, “Святий Валентій”, “Смерть Каїна”. Пантелеймон Куліш неодноразово перекладав Богослужебні книги, мріяв “…пустити (їх) по країні, то велике б з того добро було народу християнському…

І в наших церквах зрозуміли б миряни, що панотець глаголе”. Письменник радив упорядникам підручника з української літератури включити в читанку деякі псалми, а також історії з Біблії. Він видав у Львові віршований український переклад книги Іова, усього Псалтиря, у Відні чотири книжки Євангелія, підготував до друку всю Біблію Старого й Нового Завіту.

Куліш мріяв “підперти рідну мову Біблією” і мучився думкою, що покине недокінчену “спасенну працю”, помре, не побачивши видання перекладеної ним Біблії. Іван Нечуй-Левицький ще змалку був дуже релігійний, адже походив із сім’ї священнослужителів. Його батько, дядьки, дід і прадід були священиками. Ще замолоду батько проповідував по-українському, записав свої проповіді рідною мовою, але в духовній академії вирішили, що ці проповіді не годяться для церковної кафедри.

Іван Нечуй-Левицький закінчив Київську духовну академію, мав ступінь магістра богослов’я і, звичайно, добре знав Святе Письмо, перекладав ті книги Біблії, які так і не встиг перекласти Пантелеймон Куліш. Іван Семенович не залишав цієї роботи до останніх днів. Він мріяв, аби наш народ мав змогу в молитвах звертатися до Бога рідною мовою і навіть у 80 років, напівсліпий, за допомогою лупи вичитував переклади, редагував їх так, Щоб кожен рядочок Великої Книги був зрозумілий простому люду, щоб вивчення псалмів, часословця, псалтиря не одбивало людей від науки.

У народній творчості біблійна поезія теж посідала чільне місце. Народні похоронні, весільні, сільськогосподарські, побутові, календарні обряди, молитви, закляття у своїй основі мають релігійні мотиви. Книги Святого Письма, житія святих, оповіді про створення світу, життя, діяння, муки і смерть Ісуса Христа були основним джерелом усної народної творчості.

В усі віки віра народна була глибокою і щирою, а видатні митці своїм словом підтримували і зміцнювали цю віру.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір по літературі Святе Письмо в українській літературі