Завдання поета й поезії

Кожній людині властиві міркування про зміст і призначення своєї Творчості. Винятково високо оцінював призначення поета Пушкін. Він пред’являв до поета – у першу чергу до себе – дуже високі вимоги.

Можливо, одну з основних завдань поета Пушкін сформулював в оді “Вільність”:

Хочу оспівати Волю миру, … На тронах уразити порок.

Інша ідея звучить у вірші “Луна”. Досліджуючи луну як природне явище, поет доходить висновку, що поет і поезія теж повинні бути луною, відбивати всі події, що відбуваються у світі й, у першу

чергу, у Росії.

Цікавий вірш “Пророк”. Пушкіна в ньому зображує поета, томимого спрагою. Раптово відбувається його перетворення в пророка. Біблійний герой іде по пустелі, і раптом до нього є “шестикрылый серафим”.

Спочатку він перетворює очі героя в “віщі зіниці”, як в орлиці, щоб той міг усе примічати. Потім вуха робить особливо чуйними. Тепер герой може чути навіть “гад морських підводний хід”.

Далі Серафім вириває “грішний”, “празднословный”, “лукавий”, Мова, заміняючи на “жало мудрыя змії”. Але це ще не все.

И він мені груди розсікли метаємо, … І серце трепетне

вийняв, … І угль, що палає вогнем, … У груди отверстую водвинул.

Таким чином, жар серця повинен змушувати поета проповідувати істини, відомі тільки йому. І отут бог пожвавлює героя, даючи йому наставляння:

И, обходячи моря й землі, … Дієсловом пали серця людей.

Проаналізувавши цей вірш ми робимо висновок, що Пушкін пише в ньому про богоизбранности поета, про те, сто поет наділений особливим дарунком, що він бачить і зауважує більше навколишніх, а також мислить глибше й говорить мудріше юрби. А завдання перед ним коштує одна – довести до людей свої гуманні цінності й ідеали.

Дійсно, поета торкнувся глас Божий. Але чи потрібні народу ці істини? У вірші вже зрілого Пушкіна “Волі сівач пустельний” звучать песимістичні нотки.

Але, виявляється, що все це дарма. З’ясовується, що народу не потрібна воля. Адже в нього в крові тільки одна спадщина:

Ярмо із гремушками так бич.

Та ж думка звучить і у вірші “Поет юрба”. Тут розповідається про поета, що співав перед юрбою, але вона його не розуміла.

Але, якщо народ не визнає поезію, надсмехается над нею, те не потрібно дорожити “любовию народної”. Ця ідея відбита в “Поеті”. Тут Пушкін підтримує, побадьорює поета, призиває його продовжувати творити й не прислухатися до думки “юрби холодної”:

Ти цар: живи один. Дорогою вільної… Іди, куди тягне тебе вільний розум.

Пушкін високою метою своєї поезії вважав служіння Росії, захист передових ідей свого часу. Сам він відчував себе непідкупним голосом, луною російського народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Завдання поета й поезії