Організація “мнимого” авторства приводить до створення багаторівневого тексту, що дозволяє ширше й глибше охопити дійсність, описати вдачі й життя, долі й устремління героїв.
Безпосереднім оповідачам небайдуже те, про що вони говорять. Случившиеся події могли відбутися з будь-яким близьким ним по соціальному статусі людиною. Імена оповідачів і героїв повести (за винятком Сильвио), а також місце дії не названі, що підкреслює художній розмах повести, що розширюється до меж майже всієї Росії.
Оповідання ведеться від імені офіцера,
На тлі звичайних офіцерів дуже яскраво виділяється особистість Сильвио: “Досвідченість давала йому перед нами багато переваг; до того ж його звичайна похмурість, крута вдача й зла Мова мали сильний вплив на молоді наші розуми. Якась таємничість оточувала його долю”. Оповідач захоплюється сміливістю й незалежністю Сильвио, але його оповідання
Але після нещасного вечора думка, що честь його була замарана й не обмита по його власній провині, ця думка мене не залишала й заважала мені обходитися з ним як і раніше; мені було совісно на нього дивитися”. Однак після оповідання Сильвио про причини, які спонукали його не завершити дуель, “дивні, противуположные почуття” стали хвилювати оповідача. Для нього герой так і залишився людиною, яким можна захоплюватися, на який можна рівнятися, але якого досить складно зрозуміти.
У другій частині повести А. С. Пушкін показує оповідача в бідної деревеньке Н*** повіту; він “господарюючи… не переставав тихенько зітхати про колишню… шумного й безтурботного життя…”.
У повісті розповідається про дивні речі, які трапляються в нашім житті. Таким чином, автор розвиває думку про відповідальність людини за свої вчинки.
Повість “Постріл” була задумана А. С. Пушкіним як пародія на жанр романтичної літератури. Його герої із самого початку перебувають у ситуаціях, де є присутнім слово “любов”. Це значить, що простий така ситуація бути не може, а, швидше за все, буде щось трагічне й нерозв’язне. Але Пушкін завжди розвертає сюжет, включає в нього елемент іронії таким чином, що все завершується благополучно. Автор показує реальне життя, з її проблемами.
Пушкіна створив незабутні образи героїв – шляхетних і сильних, добрих і жорстоких, серйозних і лукавих, героїв, що живуть у своєму світі, але в той же час міцно ввійшли в наше життя. Вони вчать нас шляхетності й терпінню, самостійності й добру.
Динаміка образів, розвитку дії, простору й часу, напруженості мовлення персонажів визначає романтичний настрой повести
(2 votes, average: 5.00 out of 5)