Образ оповідача в повісті “Талант” С. Васильченко

Твір починається картиною ранньої осені. На тлі журливого пейзажу автор показує приїзд до села нового вчителя. Пейзаж, який гармонує з настроєм молодого вчителя, має алегоричний характер. Уже з перших рядків повісті перед читачем постає один із головних героїв твору – оповідач.

Це вчитель, який хотів здобути вищу освіту й присвятити себе служінню народові. Оповідач, натура поетична і разом з тим сильна, сидячи в старезній школі, що нагадувала льох, думає зовсім про інше: “І помалу встає передо мною моє радісне, моє тепле, те, що завжди

тепер світить і гріє мені, – університет… …І увижається він мені, цей храм юності чарівний, десь далеко-далеко, палацом надхмаряним… Шляхи до його, єдині доступні мені шляхи, юнакові бездипломному, хащами позаростали непролазними… Мурами високими їх перегороджено, глибокими безоднями перекопано, та сміливо й радісно топчу я ті хащі ночами, січу терни, голими руками мури ламаю, мов крилами перелітаю безодні…

Лечу…”. Сільські вчителі того часу змушені були працювати в неймовірно важких умовах. Ось вигляд шкільного будинку: “І встає перед очима руїна – чорна, як головешка, ніби од печалі

пригоріла.

Посередині – провалений дах. Стріха з одного боку висока, з другого – схилилась мало не до самого долу. Вигнулись наперед трухляві двері, нащось окуті в залізо.

На дверях – великий заржавілий замок. А бур’яну того кругом, ніс лісу!” Не краща й квартира, в якій мешкатиме вчитель. Автор докладно описує її інтер’єр: “Поламаний стіл, двоє старих стільців, ліжко, пбияк, нашвидку з трухлих дощок змайстроване… свіжа на йому солома…”. Такий же і клас, де навчатимуться учні: “Дмухнуло вогким, холодним льохом…”.

Стеля схилилася низько, а далі в глибині ще нижче. Посередині, де її можна було досягти рукою, стоять підпірни – стовпи. По боках – манячать ряди нефарбованих парт, побитих та помережаних школярськими ножами”. Незважаючи на такі жахливі умови, молодий просвітянин не впадає у відчай, він вольовий, вірить у краще життя. Це видно з прикінцевого символічного пейзажу, яким завершується перший розділ повісті: “…Ой ви, дурненькі, заплакані вікна: сонце – буде, будутьдні радісні, ясні, будуть пісні, квіти, будуть радощі, сміхи…

Будуть!..” Оповідач – людина чесна, лагідна, щира. І дуже лірична, яка вміє опоетизувати буденні явища. Згадаймо його опис пір року, яким починається VI розділ повісті: “Жили осінь, жили й зиму, мов краї невідомі в своїй школі, як в ковчезі, перепливали. Під вікнами мінялися береги. Були вони ясні й смутні, з золотими листопадами, із заходами огняно-червоними, узорами з листу осіннього помережані; далі пливли темними краями в туманах та дощах… Пливли, пливли і на один ранок випливали несподівано на білі, казкові береги.

Просвітліло од їх, і тихою радістю засяяло в сумних шкільних стінах”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)


Образ оповідача в повісті “Талант” С. Васильченко