Дубове листя, терези купців, цигани, Щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана За кожний зайвий день.
Жде ніч – суддя суворий.
Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин Не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч.
Крило вітрів над домом, Вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом.
Герої, мужоложники, поети, дійсно, Чесноти квіття і на простиралі плями, Дні й ночі, хлопців соромливих солодійство І жарти шулерів і смутку темні ями.
Десь крекче катеринка, довгі світла смуги Вирують
Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках. Проходять сім’ї чесні й на дітей багаті.
Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав, Вже тихне. Карт букети і хмаринок лети. Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви.
І в цифри ловим струм натхнення, дивну чудність Найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті, Хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.
20 травня 1936.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)