Антонич Богдан-Ігор Васильович Балада провулка

Де, заламавши руки сині, Рятунку кличе ніч намарне, Колишуться п’яниці й тіні Біля кульгавої ліхтарні.

Блакитним квітом похилившись, Ліхтарня, мов лілея в’яне, І світ недійсний, тільки миші Ведуть шевців на місяць п’яних.

В корчмі із зорями й дзвінками, Де лупії і сажотруси Співають гімни над склянками І славлять ніч і чар спокуси.

Крива ядуха пані смутку, Схиляючись до касопорців Обличчям зморщеним, мов губка, Фальшиві карти в пальцях корчить.

Оперши лікті у задумі, Нічного промислу любимці Пливуть на плахтах диму й шуму

Під лопіт зір у скрипки скриньці.

В кублі химер, верзінь, наруги Під хлип свічок – тремтливих птахів Ворожать лупіям папуги, І грузнуть в стіл слова, мов цвяхи.

Знічев’я плачуть горлорізи І сповідаються горілці, І, мов павук, у горло лізе Забутий спів, подертий в кільця.

Знов сажотруси стягом гімну Життя похвалу залопочуть. Хто це у кухоль знагла гримнув . ?

Чарки, мов птахи, відлітають Понад столами, попід стелю Лопочуть крилами скляними, Дзвінками грають понад синім Кущем димів, що корчму стелять.

Зів’яла вже зоря остання, І місяць теж зів’яти мусів, Та в черепа розбитій мушлі Шумить і плеще аж до рання Хор лупіїв і сажотрусів.

30 січня 1936.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Антонич Богдан-Ігор Васильович Балада провулка