Богдан-Ігор Антонич – Привітання життя

БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі.

Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа, час виростає й меж не має й нас німить. Так на минулого й майбутнього раменах повішено, мов плахту, долю нашу. Ми – ланцюга поодинокі звена, ми – відтинок малий зі стрічки часу. Це наших днів звичайна тут дорога, не падає ніщо до безвісті води.

Віддати треба нам життю щомога, а треба кожному, ще поки молодий. Тепер ще квітка дійсності надією цвіте, не кидає ще тіні дерево зневіри. Хоч знає, що морози, серце вірує проте і ліктями ужитку правди ще не мірить.

Для молодих плечей легкий є неба в’юк, в одноманітності не явиться нам позіх. О, не словами уст, але словами рук співати будем пісню на життя порозі. Вітай життя! Що біль даєш, і щастя, і красу, і сум, і горе. В мені юний пал вне вмер ще.

Вітай життя! І на привіт тобі я понесу м’яке, та в панцир крицевий закуте серце.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)
Богдан-Ігор Антонич – Привітання життя