У цей день, як і завжди, я прийшов зі школи додому й сіл за комп’ютер. Уроків було задано небагато, і я вирішив пограти. Але зненацька мою увагу залучив дивний стукіт, що чувся з балкона. Там у нас годівниця для птахів, але на цей момент у ній корму не було, але не було й птахів.
Постукування тривало. Мені стало моторошно: у квартирі нікого, я на самоті, на випадок чого й кликати на допомогу нікого. Я навшпиньках почав наближатися до балконного вікна. Уже посередині кімнати я зрозумів, у чому справа. На термометрі за вікном висіла синиця й постукувала
Напевно, вона мене не бачила крізь скло, тому не злякалася й продовжувала стукати. Який же потрібно бути чіпкої, щоб удержатися на термометрі
Сонце щедро висвітлювало синицю. “Я розглянув її зеленувату спинку, жовте черевце, розділене уздовж чорною смугою. У синиці були чорні очі, з металевим блиском голова, шия, горло, білі щічки”. Я зробив ще кілька кроків до балконних дверей, але синиця спурхнула й полетіла ладь
Я подивився на термометр. Незважаючи на те, що на нього падали сонячні промені, ртутний стовпчик показував мінус десять. Мій погляд упав на порожню годівницю. Можливо,
Я одягся, вийшов на балкон, насипав у годівницю насінь. Ми спеціально купуємо на ринку насіння для птахів. Поклав ще кілька шматочків сала. Синиці, щоб ви знали, ласують ім. Вернувшись у кімнату, я почав спостерігати за годівницею.
Синиці летіли одна за інший, а от горобці не наважувалися наблизитися до насінь. Вони сиділи віддалік, на балконних поруччях і немов причинялися, що вся ця суєта їх не цікавить, все це їм байдуже. Але потім, вибравши момент, горобці дружно кидалися до годівниці, і вже тоді синицям доводилося терпляче чекати своя черга
Я сіл за комп’ютер. Час від часу поглядав у вікно. Иулыбался.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)