Липневий ранок був безвітряний і обіцяв спекотливий день. Тополі, що ростуть у нашому дворі, дають багату тінь, але й вона не рятувала. Повітря було і спекотне, і легкий вітрець, який іноді налітав, не мав сили перед липневою задухою. Навіть горобці сиділи, настовбурчившись, наче дрімали.
З сусіднього під’їзду ліниво вийшов кіт, потягнувся, озирнувся. Зазвичай, виходячи, цей бешкетник бігає по дворі, лякає малечу, наскакує на голубів, але зараз він не виявив жодної уваги до горобців, що сиділи неподалік. Він заліз під лавку, де ввечері бабусі
Далеко від дому іти не хотілося, але кликали справи, і я вийшов на проспект. Із заздрістю я дивився на вікна, під якими біліли ящики кондиціонерів. Один із них працював просто у мене над головою. Він підтримував прохолоду в офісі поважної комерційної установи. Працював кондиціонер сумлінно.
Стосовно людини звичайно кажуть: піт градом котиться. І справді, з тонко пластикової трубки кондиціонера на тротуар капотіла вода. Це танули шматочки льоду. На асфальті утворилася невеличка калюжа, яка привабила до себе голубів.
Вони топтали лапками воду, радісно воркували, крутили головами
Я зупинився подивитися на кумедну картину. Зібралося ще декілька роззяв. Здавалося, вони і думати забули про спекотний день, що наближався.
– Це ж треба! Справжнісінький душ для голубів! – сказав хтось із чоловіків.
Після цих слів люди, посміхаючись, почали розходитись у своїх справах. Пішов своєю дорогою і я. Настрій поліпшився. Здавалося, що це не голуби, а я одержав насолоду від вуличного купання.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)