Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів)

Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів)

Я вважаю, що під час розмови з людиною дуже важливо вміти добирати найточніші, найпотрібніші слова та вирази. Але хіба так не буває, що й слова людина добирає наче правильні, але зрозуміти її досить важко. Учора ввечері мені зателефонував мій однокласник і сказав: “Це тобі тлфонує Петро Сидоров. Будь ласка, скжи, що здано на завтр.

Я сні у шклі не був”. Я зрозуміла, звичайно, про що йдеться. Але що то була за мова! У слові “телефонує” він проковтнув кілька голосних.

Та

й інші слова від цього постраждали. Хлопець, що мені зателефонував, говорив дуже швидко і ковтав звуки, навіть цілі склади. Справжній кулемет! Є такий вираз: “Строчить, наче з кулемета”. Така собі Триндичиха. Але таку швидку “стрільбу” іноді дуже важко зрозуміти співрозмовнику.

А буває й так, що не тільки звуки ковтає такий “балакун”, а й наголос неправильно ставить. Тоді зовсім нічого зрозуміти неможливо. Але ж ще у ІV столітті відомий філолог Діомед назвав наголос “душею мови”. Без сумніву, правильний наголос – ознака культурної, грамотної мови. Є багато слів, вимова яких служить лакмусовим

папером рівня мовної культури людини. Одна розумна людина стверджувала, що слово із зжужмленним початком нагадує людину з відтятою головою.

Слово, кінець якого проковтнули, – безногого каліку. Звуки, що випали із середини слова – то відрізані вуха чи вибите око. Гадаю, що кожен повинен запам’ятати: навіть якщо дуже поспішаєш, треба говорити правильно, не калічити слів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Строчить, наче з кулемета (твір-оповідання з елементами роздумів)