Байдужий сидить у хаті, доки лихо не загляне у вікно. Де наше не пропадало. Чи так, то й так, аби було добре. Чи хліб, чи пиріг, аби повен живіт. Чи книш, чи пиріг, аби хліб.
Про мене, Семене, як Галька скаже. Нехай буде гречка. Чий бугай не походив, а телятко наше. Чи кожух, чи свитка, аби було тепло.
Чи програв, чи виграв, аби свіжі гроші. Хоч рачки, хоч скачки, аби додому прийшов. Грім не гряне – дядько не перехреститься.
Не доглянеш оком, так заплатиш боком. Після нас хоч вовк траву їж. А я сиджу коло печі та грію плечі.
Пізно берегти вино, коли бочка порожня. Про мене, Семене, а я Йван. Убився з гори, ну й чорт його бери.
Про мене, синку, хоч свинку, аби на мене не хрюкала. Хоч мати моя, аби не я. В одно вухо слуха, а в друге випуска. На неохайній людині всяка одежа погана. На шиї хоч гречку сій. Стули рота, бо ворона влетить.
Їде роззява прямо голоблею в рот. У кулак носа сяка, а до людей руку простяга. Його чорти чешуть тоді, як на голові горох молотять.
Під нігтями хоч капусту сади.