Добрий син – теплий куток батькові на старість. Не хотів слухать тата, послухаєш ката. Син щасливий, як схожий на матір, а дочка – на батька. Яка вода, такий млин; який батько, такий син.
Чужий син дурень – сміх, а свій син дурень – плач. Дурному синові батько ума не купить. Син – утіха батькові, а дочка – матері.
Син дивиться в хату, а дочка кричить: пусти, тату. Сини принесуть, а дочки рознесуть. Син полатайхата, а дочки – обдерихата. Синові багатства не оставляй, а навчи його розуму. Дочка, як ластівка: пощебече, пощебече та й
Що наткала, що напряла – усе й забрала. Дочку заміж віддав, що скибку від хліба відрізав. Заміжня дочка – відрізана скиба від хліба. Яка неня, така й доня. Нічого дивувати, така була її мати.
Яка моя мама, така я й сама. У кого дочки, у того латані сорочки. Із дочками красуються, а із синами в почоті живуть. Дочку мати хвалить, поки з рук ізвалить. Дочка – чужа робітниця.
Як не кохай дочку, все дарма, бо вона людська. Дочку годувати – за вікно кидати. Доню, доню, підеш за водою. Співай, доню, дома, бо в людях наплачешся.
Співай, доню, тоненько у рідної неньки. Гуляй, доню, бо хто зна, що буде, як підеш
Дівка, як верба: де посадиш, там і прийметься. Що в дівоцтві не було, та тепер заміжньою. Тоді сором згубила, як без плахти ще ходила.
Хоч яка гарна дівка змолоду, а прийде пора – вицвіте. Гонить дівка парубка, а сама від нього не йде. Гарна дівка глядом, а коняка складом.
Засватана дівка – усім гарна. Дівчата – не трави, не ростуть без слави. Дівка поти заміж не віддасться, поки не осудять люди. Не бачуть – дівка золото, побачуть – олово. У дівках сиділа – плакала; заміж вийшла – вити стала.
У засватаної дівки багато женихів. Тоді дівка пишна, як заміж вийшла. Дівчину бережуть до вінця.
Горох у полі – що дівка в домі: хто не прийде, всяк щипне. Дівкою – калина, жінкою – ялина.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)