Прислів’я та приказки про їжу

Добрі вісті, як кажуть їсти. Батька й матір забудеш, а їсти – ніколи. Треба думать і гадать, чим би кишки свої напхать. У робочого чоловіка в животі й долото згорить.

На ласий кусок знайдеться куток. Рот болить, а живіт їсти велить. Черево не дерево – роздається. Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.

Їж, поки рот свіж, а то як зав’яне, то ніхто й не загляне. Не вечерявши легше, а повечерявши – краще. Млин меле водою, а чоловік живе їдою. Який за столом, такий і за роботою.

Скоро їсть, скоро й робить. Хліб – над усею їжею пан. Риба

– вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова. Паляниця – хлібова сестриця. Житній хліб – пирогів дід.

Хліб – батько; вода – мати. Без солі, без хліба – немає обіда. Пироги – не вороги. Не гарна хата вуглами, а гарна пирогами. У нас, по-вашому, пироги з кашею.

Де пиріг із грибами, там і ми з руками. Борщ та каша – їжа наша. Борщ – усьому голова. Що до чого, а борщ до хліба. Борщ без каші – удівець; каша без борщу – вдова.

Цей суп тільки надме пуп. Суп – хоч голову мий. У цьому супові циган купався (чорний). Від кулішу й ніг не поколишу. Воду вари, вода буде; пшоно вари – каша буде.

Вівсяна

каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять. Заварив кашу – не жалій масла. До борщу пан, а до м’яса сам. Дешеве м’ясо – поганий борщ.

Перше м’ясо – свинина; перша риба – линина. Теляче м’ясо – півм’яса. Як ковбаса та чарка, то минеться і сварка. Якби ковбасі крила, то найкращою птицею була б. За хляки нема подяки.

М’ясо недовари, а рибу – перевари. Рибка без хліба – бридка. Риба не хліб, ситий нею не будеш. Поїси рибки, нап’єшся водички, а їсти попросиш.

Стільки смаку, як у печеному раку. Спасибі за рибу, а за раки нема подяки. Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні. Де кисіль, там я й сів. Кисіль зубів не псує.

Кисілю завжди місце буде. Вареники – Божі хваленики: всяке хвале, та не всяке варе. Благодареники за вареники: каші не їв, борщу не бачив. Сало не велика слава, а все ж ласощі. Де сало шкварчить, там людей кишить.

Гірка редька, та їдять; погано замужем, та йдуть. У піст редьку за хвіст. Редьчин хвіст на Великий піст. Редьку можна їсти з панами, а спати йти із свинями. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює.

Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка. Не вродив мак – перебудем так. Сім років мак не родив і голоду не зробив. Лущать оріхи для потіхи. Оріхи – дівчачі втіхи.

Із медом і чобіт добрий. Із медом і долото згризеш. Однієї ягоди не наїсися. Калина сама себе хвалить, що з медом добра. Гриби ростуть у лісі, а в місті їх знають.

Гриби – не хліб; ягоди – не трава. Гарний ананас, та не для нас. Сливка – слинка. Ягода винна – їда дивна.

Із посту не мруть, а від обжорства дохнуть. Смачного потрошку, щоб животик не болів. Солодка їда (їжа) – животу біда. Щось за лихо стало, чи від крупів, чи від сала.

Ріж, їж, ламай і нам давай. Від гарного обіду й вечеря буде. Поїмо, подякуємо, як що, то й завтра прийдемо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Прислів’я та приказки про їжу