ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ

ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ) (світське ім’я – Стефан; рр. нар. і см. невід.) – церковний діяч, педагог і письменник першої половини XVII ст.

Про життя Софронія Почаського відомо небагато. Навчався у Київській братській школі. Припускають, що він був одним із двадцяти спудеїв-риторів, які проголосили в квітні 1622 р. “Вірш на жалосний потреб… Петра Конашевича-Сагайдачного…” IC. Саковича.

Правдоподібно, що Софроній Почаський був одним із молодих ченців, котрих П. Могила направив учитися за кордон. Був професором риторики і, мабуть,

поетики Лаврської школи у 1631 – 1632 рр., звідки перейшов до Києво-Могилянської колегії. У 1638- 1640 рр. був її ректором та ігуменом Братського монастиря.

Співзасновник православної школи в Яссах та ігумен з 1640 р. тамтешнього монастиря “Трьох Ієрархів”, де, мабуть, і помер.

Видавець – упорядник, а за здогадом більшості дослідників, автор панегірика “Евхаристиріон, албо Вдячность… Петру Могилі…”, створеною на честь засновника Київської Лаврської школи П. Могили. “Евхаристиріон…” був виголошений у формі діалогів на Великдень 28 березня 1632 р. 23-ма студентами-ригорами, імена яких стоять

під віршами.

“Евхаристиріон…” – один із найвидатніших творів українського літературного бароко. Твір складається з присвяти і двох частин: “Гелікон” і “Парнас”. Починався панегірик епіграмою на герб Могили, за якою йшла прозова присвята.

У ній Софроній Почаський прославляв цноти П. Могили, порівнюючи його з Геліконом і Парнасом.

У першій частині твору – “Геліконі” – прославляються вісім наук (“корені умілості”), запроваджених архімандритом П. Могилою у Лаврській школі: граматика, риторика, діалектика, арифметика, музика, геометрія, астрономія. Кожну науку характеризує віршована ілюстрація, в якій розкриваються можливості, що дає освіта людині. В “Парнасі” уславлюються дев’ять муз і Аполлон – покровитель науки. Твір має досить струнку композицію, яка характеризується ускладненістю, динамізмом. В “Евхаристиріоні” автор застосовує вишукані тропи і фігури, алегорії і символи, пишномовні антитези, вживає образи античної міфології поряд з біблійними героями.

Таке нагромадження пишномовності характерне для барокової літератури, яка прагнула захопити читача оповідною майстерністю, вразити й схвилювати людину. Софроній Почаський прославляє героя твору за любов до батьківщини й до науки, схвально оцінює подвижництво П. Могили на ниві культури. В панегірику висловлена впевненість у тому, що українська вчена молодь стане гідним продовжувачем справи славетних попередників.

Закінчується “Евхаристиріон” десятирядковою епіграмою, в якій автор звертається до майбутніх критиків з проханням не дорікати йому за прославлення П. Могили. Панегірик написано 13-складовим силабічним віршем книжною українською мовою.

Літ.: Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. К., 1883. Т. 1; Харламповий К. Западнорусские православные школи XVI и начала XVII века.

Казань, 1898.

С. Денисюк


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ