Пісні-ігри виникли у первісному суспільстві і були складовою частиною різних обрядових циклів – різдвяного, шлюбного, сільськогосподарського. Але існував і мішаний тип пісень-ігор – веснянки, які органічно поєднували елементи шлюбного та сільськогосподарського стилів (наприклад, оранку, посів, жнива з давнім шлюбним звичаєм – купівлею молодої). Яскравими прикладами веснянок є такі твори: “Мак”, “Подоляночка”, “Просо”.
У піснях-іграх існувало два типи персонажів: індивідуальний (дівчина, яка стояла у хоровому колі
У пісні-грі “Подоляночка” йдеться про те, що дівчина має бути охайною, працьовитою, веселою. Дівчина у центрі хору під відповідні слова пісні показувала, як вона зранку встає, умивається, розчісує косу і заплітає її, вдягається, порається по господарству, а потім – танцює: Устань, устань, подоляночко,
Під кінець цієї частини пісні “дід” мало не вмирає, але коли хор починає співати про смачні страви і напої, “дід” “одужує”, танцює, її потім обирає замість себе когось із хору (елемент давніх шлюбних звичаїв часів патріархату: хлопець обирає собі дружину). Гра “Коструб” являє собою невеличку п’єску, яка є діалогом, на підміну від пісень-ігор, що мали тільки словесну партію хору. Хор просить відсутнього Коструба приїхати й одружитися з дівчиною, що стоїть у колі. Дівчина починає бігати та питати, чи не бачив хто її Коструба. Хор відповідає, що він тяжко захворів.
Спочатку дівчина побивається за нареченим, а потім запитує, що в нього болить. Перелік його хвороб хор завершує словами “твій Кострубонько вже номер”. Далі “наречена”, замість того, щоб сумувати, починає танцювати і співати: Слава тобі, божий царю, Що мій Коструб на цвинтарю! Лежи, лежи, як колода, Я молода, як ягода, Я молода, як ягода, Ай мене для тебе шкода!
Лежи, лежи, щоби-с не встав, Бо до мене інший пристав. Ноженьками затоптала, Рученьками заплескала! Потім дівчина обирає собі заміну з хору.