Дослідження жанрів дитячого фольклору

З усіх жанрів дитячого фольклору перше привернули увагу збирачів, а пізніше дослідників колискові пісні. Вперше колискова пісня з´явилась на сторінках альманаху “Русалка Дністровая” у 1837 році, і з того часу цей жанр є об´єктом зацікавлення фольклористів. До найдавніших записів належать публікації у виданнях “Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем.

Часть 1″ (1849), у його праці “Дни и месяцы украинского селянина” (1856), збірниках А. Метлинського “Народные южнорусские песни” (1854), П. Чубинського

“Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский коай” (1872, Т. 3; 1877, Т. 4), Я. Головацького “Народные песни Галицкой и Угорской Руси” (1878) та ін.

У 19 ст. вони стали предметом вивчення у статті М. Левицького “Народные колыбельные песни” (“Харьковский сборник”, 1888), де автор розглядає 15 поданих зразків колискових пісень, звертаючи увагу на зміст, окремі мотиви. Наступним етапом у вивченні жанру стала праця О. Вєтухова (Москва, 1892), в якій аналізується значну кількість українських, російських та білоруських колискових. У ній здійснено першу спробу класифікувати матеріал за основними

темами.

Особливо активно колискові публікувалися наприкінці 19 – початку 20 ст. в часописах “Киевская старина” (1893, Т. 42; 1898, Т. 61), “Этнографическое обозрение”, “Етнографічний збірник”, “Харьковский сборник”, “Матеріали до українсько-руської етнології”. У цей час починають досліджуватися й інші жанри дитячого фольклору. “Игры крестьянских детей в Купянском уезде” П. Іванова (1889) і досі залишаються найбагатшим зібранням українських народних ігор, а його добірка дитячого фольклору Харківщини (“Этнографическое обозрение”, 1897, № 1) – праця, де вперше представлено це явище у всій його багатомірності. Найвизначнішою добіркою колискових пісень були записи В. Милорадовича з Полтавщини “Народные обряды и песни Лубенского уезда, Полтавской губернии, записанные в 1888 – 1895 гг.” (1897).

У перші десятиріччя 20 ст. жанри публікують відомі фольклористи-музикознавці К. Квітка, Ф. Колесса, М. Гайдай.

У радянський період з українських вчених суттєвий внесок у дослідження жанру зробили Н. Заглада (“Побут селянської дитини”, 1929), І. Пільгук (“Народна колискова пісня. Фольклор жінки-матері”, 1936). Дослідником, який серйозно ставився до вивчення жанру, був російський вчений Г. С. Виноградов, який чітко розмежував “дитячий фольклор” і “поезію пестування”, обгрунтувавши різницю між ними.

В українській фольклористиці помітне місце займають статті В. Г. Бойка “Дитячий фольклор – важливий засіб трудового й естетичного виховання наймолодших” (1962) та передмова до збірника “Український дитячий фольклор” (К., 1962).

Із сучасних дослідників найвагоміший внесок належить Г. Довженок та К. Луганській, які є авторами вступних статей до академічних збірників “Дитячий фольклор” (К.: Наук, думка, 1984) та “Дитячий фольклор” (К.: Дніпро, 1986).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Дослідження жанрів дитячого фольклору