Історія України є одним з моїх любимейший шкільних предметів. І справді, хіба не захоплює сама думка про нашу давнину? Хіба людство не мріяло протягом всіх тисячоріч свого існування поринути в минуле: фантасти придумували машину часу, на якій відсилали своїх персонажів у часи лицарства або в далеке Майбутнє, люди зачитувалися історичними романами, із захопленням дивилися документальні фільми… Підручники по історії пишуть поважні науковці, фільми створюють майстра своєї справи… І яким же був мій подив, коли я познайомився з історичними
Звичайні люди, які брали участь в історичних подіях або просто були їхніми спостерігачами, створили мальовничі й більші по обсязі добутку, які за образністю й повнотою викладу не уступають історичним! У декількох куплетах викладені найголовніші події з життя народу
Вражає навіть не це, тобто не тільки це: суть у тім, що наш народ (я впевнений – один із самих талановитих народів миру!) у своїй Творчості не просто склав хід історичних подій, а й вклав таку силу почуттів, відтворив власне відношення й переживанням настільки сильно, що ми просто не можемо залишатися байдужими до подій, змальованим у
Саме в піснях зберігається історична пам’ять народу!
Мені здається, що за постійними й уже банальними кліше про необхідність збереження історії, необхідність її вивчення, ми втратили вміння по-новому, жваво й емоційно сприймати нашу історію, пишатися нею не за звичкою, а від чистого серця. Вся Європа захоплюється переможною епохою середньовічного лицарства. Лицарям присвячені добутки літератури й кіномистецтва, які створюються й зараз… Звичайно, ми також читаємо й дивимося їх із захопленням, кожний підліток уявляє себе на місці мужнього лицаря в панцирах і на коні, що їде звільняти свою улюблену…
Навіть у нашім мовленні існують порівняння “теперішній лицар”, “лицарське відношення”…
И тільки недавно я осяг, що часи казацтва в українській історії – ті самі часи лицарства, тільки на нашій землі! Козаки – мужні й безстрашні лицарі, які жили вільно й за законами честі, обороняли свої ідеї, свою країну, історичну й соціальну справедливість… Відомо, що козаки у свій час були однієї з найбільш організованих армій у світі, були сильними й фізично, і духовно. Кожний з нас може пишатися тим, що ми є нащадками знаменитих запорожців.
На щастя, книги з історії України перекладають зараз багатьма мовами, отже я мріючи про те, що колись увесь світ довідається про лицарські часи в нашій історії…
Історичні пісні українців – безцінний скарб, що залишили нам наші предки, ми не тільки не маємо права забути їх, закинувши нашу історичну пам’ять, а й зобов’язані показати їхньому миру, розповісти про нашу історію, що гідна того, щоб нею пишалися українці. Я мрію про те, щоб за кілька років або, можливо десятиліть, європейські або американські діти, дивлячись історичні фільми про Україну, уявляли себе на місці безстрашних запорожців… А ми, українці, ніколи не забували про історію нашого народу, донесеної до нас у піснях, думах і літописах…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)