Як часто фатальною розв’язкою дії в добутках російських авторів виявлялася дуель! Але як відбувався виклик на дуель, за якими правилами розгорталося це криваве видовище, при яких умовах можна було або вважалося неприпустимим знімати виклик, приносити вибачення, стріляти в повітря або вбивати супротивника наповал,- все це в наш час майже нікому не відомо, крім істориків, що спеціально займалися цим питанням. К).
М. Лотман залучив невідомі нашому читачеві джерела, яскраво описав дуель Онєгіна з Ленским і показав: Онєгін – лиходій поневоле,
Два таких путівники, як книги Н. Л. Бродського і Ю. М. Лотмана, дозволяють сучасному читачеві майже відчутно уявити собі предметно-образний мир пушкінського роману. Але ними не може бути вичерпане багатство ідей, почуттів, міркувань, укладених у змісті цього значительнейшего, воістину унікального добутку в історії
Розкриваючи те соціально-історичне, морально-психологічне й эстетическое зміст, що укладений у повному обсязі змісту й у кожній окремій деталі добутку, такі дослідження допомагають глибше розуміти класикові. По суті, вони допомагають навчитися читати вдумливо.
Саме в результаті полуторавекового дослідження роману Пушкіна в нас тепер є досить повне подання про його задум і зміст, про його місце в історії російської літератури й культури, про його значення в духовному розвитку сучасної людини. Щільність інформації, зосередженої я а кожна його сторінка, воістину разюча. Це справжня енциклопедія російського життя нреддекабристской пори. Як жили в ту пору російські люди, що читали, про що переважно думали, через що страждали, як уявляли собі навколишній світ і своє місце в ньому, як розуміли минуле і яким хотіли б бачити Майбутнє, який зміст вкладали в такі вічні поняття, як “любов”, “дружба”, “совість”, “борг”, “вірність”, “честь”,- про всім цьому й про многом іншому розповів Пушкін у романед
ЧиДосить однієї лише інформації для того, щоб уважати добуток геніальним? Нехай вона буде величезною – як у теперішній енциклопедії. Але адже ніхто ж не вважає енциклопедичні словники за художні Твори! У мистецтві, крім інформації, необхідна особистість творця.
Необхідно його відношення до зображуваного, його оцінка всього того, що в добутку з’являється й визначається під певним кутом зору.
От з обліком цього нам варто розрізняти ще одна обставина, що позначилася при створенні “Євгенія Онєгіна”. Пушкіна не тільки багато чого бачив у Росії 1810- 1820-х років, але й стисло, образно зобразив побачене. Він багато чого обміркував у світлі самих передових для тої пори ідейно-моральних подань. Він був не тільки геніальним художником, але й видатним мислителем. Це дозволяло йому добиратися до самої суті зображуваних подій.
Коли він удивлявся в зміст що відбувався, він прозорливо вгадував натуру людей, зв’язок між подіями й обставинами. Його розуму вистачало матеріалу для вдумливого осмислення Онегина, що відбувається навколо, і інших героїв. Поет разом зі своїми героями дивився на російську дійсність, але бачив далі, розумів більше, за дріб’язками побуту вгадував закономірності, що керували ходом подій і поводженням людей. Він не просто зображував події, обставини, природу, поводження героїв – він думав із приводу зображуваного й прагнув до узагальнення окремих явищ.
Він міркував і із приводу власних переживань і свого відношення кизображаемому.