Проблематика роману А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”

У Творчості Пушкіна знайшли відбиття багато найважливіших питань і проблеми того часу. Спадщина поета надзвичайно велике й різноманітно. Це й вірша, і повести, і поеми.

У всіх цих добутках вирішуються питання національної культури, виховання, відбиваються шукання прогресивно настроєних людей, життя різних шарів суспільства.

Велике значення для розкриття ідеалів поета мають його ліричні добутки. Це й любовна лірика, що дозволяє зрозуміти внутрішній мир поета, і. волелюбна лірика, що показує відношення автора до питань самодержавства,

гноблення, кріпосного права.

Зустрічаючись зі членами Північного суспільства декабристів, Пушкін розділяв думки й настрої дворян-революціонерів. Під враженням цих зустрічей, споровши й міркувань про долю Росії Пушкіним і були написані самий полум’яні вірші: “Вільність”, “Село”, “До Чаадаєва” і інші. У них був створений образ ліричного героя, що прагне до справедливості, волі, братерству, образ поета – глашатая істини:

Хочу оспівати Волю миру,

На тронах уразити порок.

Ідеалом революціонера-борця для Пушкіна завжди залишалися декабристи, здатні пожертвувати життям заради справи,

заради ідеї. Після поразки грудневого повстання поет залишається вірний своїм ідеалам. Не упокорившись із існуючим положенням, він пише послання друзям, що нудиться в посиланні. У ньому звучить спроба підтримати дух декабристів, переконання, що їхня справа не забудеться:

Не пропаде вашу скорботну працю

И дум високе стремленье.

Але не буде помилкою сказати, що самим задушевним, самим значним добутком поета є роман у віршах “Євгеній Онєгін”. Саме в цьому добутку найбільше повно й виразно відбилися погляди Пушкіна на сучасне суспільство., виявилися моральні ідеали автора. За словами В. Г. Бєлінського, роман з’явився “енциклопедією російського життя й найвищою мірою народним добутком”.

Добуток писався протягом декількох років, за цей період багато чого змінився в житті Росії, у житті самого поета. Все це знаходить висвітлення в образах головних героїв добутку – Євгенія Онєгіна й Тетяни Ларіної. На сторінках роману в характерах героїв, у їхньому відношенні до життя відбувається формування нового світогляду самого поета. Автор дуже часто звертається до порівняння себе з Онєгіним, відбиваючи в образі головного героя й пороки суспільства, і позитивні риси молодого покоління.

Найбільше зближення особистості поета з образом Євгенія відбувається наприкінці роману, коли герой вертається з подорожі. Читач бачить, як сильно змінився духовний мир Онєгіна, його моральні якості.

На початку твору Пушкін називає Євгенія “добрим приятелем”, тим самим виражаючи симпатію до парубка. Але поет показує, що поки Онєгін далекий від досконалості: він занадто любить комфорт, занадто егоїстичний, не привчений до систематичної праці. Автор іронізує над його поверхневим утворенням і з гіркотою заявляє, що для визнання у світському суспільстві потрібно дуже мало:

Він по-французькому зовсім

Міг висловлюватися й писав,

Легко мазурку танцював

И кланявся невимушено…

Цього досить: “…Світло вирішило, що він розумний і дуже милий”. І тут поет, один з образованнейших людей свого часу, з лукавою усмішкою заявляє:

Ми все вчилися потроху Чому-небудь і як-небудь…

Так, Онєгіна розбестив світло, так, занадто тлетворное вплив зробили розкіш, багатство, неробство. Але чому та сама середовище породило Пушкіна й Онєгіна, “кращих людей” і декабристів? Існують і якісь внутрішні фактори, що дозволяють людині протистояти вульгарності й дурості. Онєгін має рідкий розум, здатністю мислити. І в романі показано, як цей – людина намагається знайти сенс життя, застосування своїм силам і енергії.

Такий пошук, на думку Пушкіна, є однієї з головних рис доконаного в моральному плані людини. Зіставляє автор себе й героя й у відношенні до мистецтва, любові. Якщо на початку роману любов для Онєгіна представляється лише порожньою розвагою, легкою інтрижкою, то для автора це почуття свято, поэтично, необхідно.

Та й сам герой у підсумку наділяється здатністю щиро й жагуче любити, що також є важливою рисою теперішньої людини. Провівши свого героя через ряд випробувань, поет наділяє його волею, силою душі, здатністю співчувати. Саме в такому Онєгіні й знайшли відбиття моральні ідеали поета.

И, звичайно, погляди Пушкіна на ідеал російської жінки знайшли відбиття в образі Тетяни Ларіній. Тетяна – улюблена героїня Пушкіна.

Дівчина, як і Онєгін, має дворянське походження, як і він, одержала поверхневе домашнє виховання. Але Тетяну відрізняють щирість, чистота. Живучи “у глухомані забутого селенья”, вона далека від фальші й лицемірства світського суспільства.

Великий вплив на формування її особистості зробила російська Природа, сільське життя з її обрядами й традиціями. Певне значення для Тетяни мало читання:

Їй рано подобалися романи;

Вони їй заміняли все;

Вона влюблялася в обмани

И Ричардсона, і Руссо.

Вражає цілісність і щиросердечну красу цього образа, здатність до самовідданої любові й моральна чистота.

Як і будь-яка молода дівчина, чекала Тетяна прекрасного й шляхетного принца, тому, коли в їхньому селі з’явився Євгеній, Тетяна вирішила, що це і є той самий герой, образ якого вона собі намалювала. З усією щирістю й природністю дівчина зізнається у своєму почутті, не боячись пліток і осуду. Поета захоплюють такі якості душі Тетяни.

Пізніше, потрапивши у вище світло, де панує святенництво й розпуста, вона не змінює своїм принципам, залишається вірна ідеалам юності:

…Зараз віддати я рада

Все це дрантя маскараду,

Весь цей блиск, і шум, і чад

За полицю книг, за дикий сад…

Тетяна усе ще любить Євгенія, але вона не з тих, хто будує своє щастя на нещастя ближнього. Дівчина жертвує собою, своїми почуттями, корячись почуттю боргу, відповідальності. Пушкіна вважає вірність, здатність до самопожертви необхідною рисою теперішньої жінки.

Саме такі жінки, що володіють істинно росіянином характером, після поразки повстання декабристів поїхали за своїми чоловіками в Сибір, залишивши розкіш і комфорт, не страшачись позбавлень і тягот. Якби Пушкін присвятив роман декабристам, його Волконська або Трубецька неодмінно носили б риси Тетяни Ларіній.

Отже, у романі “Євгеній Онєгін” і в ліричних добутках з найбільшою ясністю й повнотою відбилися питання, що хвилювали передових людей XIX століття, виявилися моральні ідеали Пушкіна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)
Проблематика роману А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”