Літературне читання 3 клас
СВІТ ПРОЗИ
Оповідання
ЄВГЕН ГУЦАЛО
Євген Гуцало говорив: “Здається, я писав завжди”. Це було природним станом його душі. Він жив у слові і словом…
Від початку своєї творчості Гуцало писав про дітей, про неповторний, дивовижний світ, у якому живе маленька людина.
Євген Гуцало – письменник надзвичайного таланту й неабиякої працездатності. Для дітей митець створив книжки “Олень Август”, “Пролетіли коні”, “З горіха зерня”, “Дениско”, “Зелене листячко з вирію”,
– Читаючи уривок з оповідання Євгена Гуцала, зверни увагу на особливості мови твору.
1 Щогла – високий стовп на судні для встановлення вітрил, підняття прапора.
ПРЕЛЮДІЯ1 ВЕСНИ
(Уривок)
У той лютневий день, перебуваючи під магічним впливом загадок, мені хотілось розмовляти з природою саме їхньою образною мовою, сповненою таємничої краси. Задерши голову до сонця, що розкошувало над селом, я сказав йому: “Ти – золота верба, стоїш
Йдучи над скрижанілою річечкою в заметених берегах, я звертався подумки до неї: “Доки лежатимеш у старій постелі та й у новому вбранні? Скидай із себе вбрання, що з води народилось і води боїться. Згадай, ти ж бо річка, й не гоже, щоб твою воду у решеті носили! Пора вже тобі прокидатися скоро, крутитись гадюкою, щоб ніхто не переступив, пора як день, так і ніч бігти без коліс, без ніг, пора цвісти без насіння, хай знову тебе в решеті не носять!”
Півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів. Я спинився на вулиці, дивлячись на золотаво-рудого півня.
“Гей, ти! – казав йому подумки. – Уже кличеш весну?” Півень, черкнувши гострими крильми червоні шпори3 на лапах, заспівав-засурмив, випинаючи груди.
“Еге ж, голубчику, більше всіх кричиш, а менше всіх робиш”, – мовив я докірливо вголос, бо перебував у доброму й грайливому настрої, то чом не погомоніти з птицею.
1 Прелюдія – тут: те, що передує головному.
2 Дещиця – тут: трохи.
3 Шпора – тут: роговий загострений наріст на лапах у деяких птахів, що є засобом захисту чи нападу.
Півень заспівав на порозі хліва ще завзятіше, й скоро йому відповіли по сусідству.
Я глузував з нього: “Радий, що з білого каменя народився, радий, що на голові червоний вінець, що від крику земля тремтить?”
Каркнула ворона у верховітті ясена, я запитав у неї: “Коли вже матимеш сито, не руками звите?”
Перехилившись через цямрини1, набирала молодиця воду з колодязя цинковим відром: ліз карасик через перелазик та у воду – плюсь!.. Темна вода погойдувалась у відрах, коли молодиця йшла через білу дорогу: два пси замочили ноги, води напилися і додому подалися.
1 Цямрина – верхня частина колодязного зрубу, складена з дерев’яних колод.
Так я ходив по селу, так розмовляв із білим світом, і білий світ розумів, бо, либонь, така мова найприступніша для нього. Уже сизо вечоріло в садах, уже ось-ось за лісом, за пралісом мали повиснути золоті клубки, себто – зійти зорі. Уже скоро в бабиній хатині мала повиснути хліба країна1, щоб собаки гавкали й не могли дістати, – себто мав зійти місяць за селом.
Прелюдія весни вичаровувала гостру красу загадкової природи, що всміхалася таємницями.
– Чим особливий прочитаний тобою твір?
– Знайди в тексті загадки. Поясни їх.
– Що художник зобразив на малюнку? Які ще малюнки можна запропонувати до оповідання Євгена Гуцала?
– Перегляньте прочитане оповідання Євгена Гуцала. Визначте тему твору.
– Чи згодні ви з думкою, що письменник уміє спостерігати за природою, описувати її? Доведіть свою відповідь прикладами з тексту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)