Контамінація (лат. contaminatio – схрещування, змішування) – 1. Поєднання у літературних і фольклорних творах добре відомих частин інших творів (віршових, пісенних рядків або й цілих строф, куплетів тощо) не як цитат, а як структурних змістовних складників цих творів. Часто в контаміновані конструкції входять крилаті вислови. Наприклад, вислів з Євангелія “Тоді Ісус сказав учням своїм: коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого і візьме хрест свій і йде за мною” М. Коцюбинський вкрапив у плин думок персонажа оповідання “Коні
Ти йшла проти бурі,
Мірялась силою з нею,
Проти надії надіялась ти,
Тож годиться й тебе, непоклінну,
Слово твоє, що міцніше за крицю,
Називать – Ломикамінь!
У фольклорній ліриці, особливо в колискових піснях, коломийках, К. є органічною рисою творчого процесу, дає велику кількість варіантів з одним і тим же мотивом. У коломийках та інших піснях спостерігаються вкраплення цілих рядків з інших ліричних пісень:
Стоїть
З України до дівчини козак залицєвсі.
Ой на ставу, на ставочку дрібні каченята,
Які в тебе, такі в мене сиві оченята.
К. властива й іншим жанрам фольклору – прислів’ям, загадкам, казкам. У творах історичного змісту – історичних піснях, баладах, думах – К. може бути не творчою ознакою, а результатом забування творів, руйнування, занепаду жанру. К. треба відрізняти від ремінісценції – переосмисленого відлуння в художньому творі мотивів, образів іншого широковідомого твору, перегуку з ним. 2. Об’єднання двох або більше слів в одне – лексична К.: злі дні – злидні; злі годи – злигодні. В контамінованому слові компоненти “розчиняються”, залишаючи від себе один тільки склад або й звук.
Лексична К. часто використовується в літературній і фольклорній сатирі. Лідерів московської агентури в Галичині Івана Наумовича і Венедикта Площанського І. Франко у сатиричних творах подав як Наума Безумовича та Меледикта Плосколоба, а цісарського намісника в краю графа Стадіона як Встидіона (встидатися – Стадіон). Можлива К – не тільки лексична, а й синтаксична, фразеологічна.