Марко, король – персонаж сюжету про Тристане й Ізольду, дядько Тристана (брат його матері) і чоловік Ізольди Білявої. М. – правитель Корнуельса (іноді його столицею називається Тинтажель, іноді – Лондон). У Тинтажеле протікає дія ряду лицарських романів. Один раз до берегів королівства, де править Марко, пристає корабель норвезьких купців.
Вони висаджують на берег юнака, що виявляється племінником М. Тристаном, сином його зниклої сестри.
М. полюбив Тристана як рідного сина, що викликає постійне невдоволення баронів. Образ М. –
Немудрість М. підкреслюється відносною молодістю персонажа і його прагненням добути собі дружину, що у фольклорній традиції є метою юного героя. Він дозволяє баронам сперечатися із собою й ставити умови Але він відрізняється й від “слабкого короля”, персонажа таких епічних поем, як, наприклад, “Коронування Людовика” і інших з “Жести про Гильоме Оранжском”.
Він заслуговує симпатії майже всіх без винятку
Або ж він сам обманює коханців і приблизно карає дружину.
Але М. – ні те й ні інше, його положення підкреслене трагично. Він смішний, мабуть, лише в одному епізоді – у сцені підслуховування на дереві, коли Тристан і Ізольда, побачивши в струмку відбиття М., перетворюють побачення в безневинну розмову. Але й у цьому епізоді автори всіх версій роблять акцент не на ролі М. , а на винахідливості коханців