“Колосальним всеохоплюючим оком України” назвав Івана Нечуя-Левицького Іван Франко. Творчість письменника справді заслуговує на таку високу оцінку. Нечуй-Левицький зумів подати портрет народу з усіма його позитивними і негативними рисами.
З одного боку, – великі моральні потенції народу, а з іншого, – змізерніння натури людини, яка перебуває в несприятливих умовах. Пошуки джерел моральної чистоти людини з народного середовища в “розколотому” світі, віра в незнищенність високих ідеалів рухали його перо.
Ще з дитинства
Життя селянської родини у всій сумі гарного й поганого показано в повісті “Кайдашева сім’я”. Іноді у сім’ї Кайдашів панує злагода й мир, проте це лише тимчасове та рідкісне явище.
Лише щось надзвичайне, неймовірне може призвести до того, що Кайдаші припиняють
Кайдашиха, яка має багато досвіду, і, здавалося б, має бути берегинею роду та домашнього вогнища, використовує свою позицію свекрухи не для того, аби поділитись знаннями, а для того, щоб узурпувати владу над родиною і керувати невістками – Мелашкою і Мотрею.
Як би там не було, герої Івана Нечуя-Левицького не є одностайно позитивними чи негативними, це складні образи. Характерами своїх головних героїв автор мав на меті звернути увагу на те, наскільки важливим є благополуччя родини та сімейний затишок, без якого існування духовних та моральних цінностей просто неможливе.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)