Пушкін виявив величезну цікавість до Теми селянського повстання під предводительством Омеляна Пугачова, але спочатку він зштовхнувся практично з повною відсутністю матеріалів. Тоді він сам їде в Оренбурзьку область, розпитує ще залишилися в живих очевидців і учасників, довгий час проводить в архівах. Фактично Пушкін став першим істориком, що об’єктивно відбив події цієї суворої епохи.
Адже історичний трактат “Історія Пугачевского бунту” сприймався сучасниками Пушкіна як наукова праця.
Якщо “Історія Пугачевского бунту”
Вигадані герої, їхні долі тісно переплітаються з історичними особами. У кожному епізоді “Капітанської дочки” можна провести паралель між долями окремих особистостей і долею народу в цілому/
Форма мемуарів, обрана автором, говорить про його історичну пильність. В XVIII столітті дійсно можна було подібним чином описати “пугачовщину”
Пушкіну був потрібний свідок, що безпосередньо брав участь у подіях, що був би особисто знаком з Пугачовим і його оточенням.
Пушкін навмисно вибрав для цього дворянина. Як дворянин по своєму соціальному походженню й офіцер, покликаний присягою втихомирювати бунт, він вірний боргу. І ми бачимо, що Петро Гринев дійсно не упустив своєї офіцерської честі. Він добрий, шляхетний. На речення Пугачова служити йому вірою й правдою Гринев відповідає із твердістю відмовою, тому що присягав государині-імператриці.
Але він і відкидає повстання “як безглуздий і нещадний бунт”, кровопролиття. Петро Гринев послідовно оповідає нам не тільки про криваві й жорстокі розправи, подібних розправі в Білогірській міцності, але й про справедливі вчинки Пугачова, про його широку душу, мужицькій кмітливості, своєрідному шляхетності. Три рази випробовував долю Петро Гринев, і три рази щадив і милував його Пугачов. “Думка про нього нерозлучна була в мені з мыслию про пощаду,- говорить Гринев,- даної мені їм в. одну з жахливих мінут його життя, і про рятування моєї нареченої…”
Образ Гринева даний у динаміку: Гринев-Юнак, недоук, і Гринев-Старий. Між ними існує деяке розходження в переконаннях. Старий не тільки описує, але й оцінює юнака. Іронічно розповідає Гринев про своє дитинство; при описі епізоду втечі з обложеного Оренбурга виникає інтонація, що виправдує безрозсудний учинок героя. Обрана форма оповідання дозволяє героєві подивитися на себе з боку.
Це була дивна художня знахідка.
Значне місце в повісті займає й Омелян Пугачов. Його характер розкривається поступово в ході подій. Перша зустріч відбувається в главі “Вожатий”, наступного разу це вже проводир заколотників. Далі він з’являється великодушною, справедливою людиною.
Особливо яскраво це проявляється в сцені звільнення Маші. Пугачов карає Швабрина й відпускає Гринева з нареченою, присуджуючи: “Стратити, так стратити, дарувати, так дарувати”.
На закінчення хотілося б зупинитися ще на одному незримому герої цієї чудесної повісті, на образі самого автора, що своєю таємною присутністю увесь час спостерігає за подіями й учинками героїв. Вибравши Гринева оповідачем, Пушкін не ховається за нього. Позиція письменника дуже чітка. По-перше, очевидно, що Гринев виражає думки автора про повстання. Пушкіна віддає перевагу реформам перед революцією: “Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний!” По-друге, Пушкін відбирає ситуації, у яких Гринев поводиться за бажанням автора.
Сам факт вибору оповідача для передачі історичних подій – більша заслуга письменника. У цьому складається оригінальність повести “Капітанська дочка”. Пушкіна зумів донести до нас багато цікавих фактів з історії повстання Пугачова
(2 votes, average: 4.00 out of 5)